Сурок (фр самая известная Lied (песня) Бетховена, написанная предположительно в 1790 году на стихи Гёте (в тексте пьесы «Ярмарка в Плундерсвейлере», 1773). Песня была опубликована в цикле 8 Lieder Op.52 под номером 7. Лирический герой песни - мальчик-савояр, бродящий по Германии с дрессированным сурком. (Савойя - историческая область на юго-востоке Франции у подножия Альп, во времена Бетховена и Гёте входила в состав Священной Римской империи, затем Франции.) Каждый раз, когда голод в альпийских долинах становился невыносимым, савойские бедняки отправляли своих детей с дрессированными сурками, бродить по улицам городов богатой Германии. На ярмарках, в гостиницах и на известных торговых улицах мальчики-савояры показывали различные фокусы со своими четвероногими питомцами, часто сопровождая свои выступления пением под шарманку. Именно эти дети послужили прообразом персонажа пьесы Гете. Наблюдая за ними, Гете был очарован их сноровкой, и ввел в пьесу новый персонаж – крестьянского мальчика, выступавшего с танцующим сурком под песню уже я много стран).
Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)
Йоганн Себастьян Бах (з нім. Johann Sebastian Bach) – німецький композитор, органіст, клавесиніст і скрипаль. Бульшу частину свого життя він працював при церкві. Його творчі пошуки тісно пов’язані з лютеранською традицією. За 50-річний період творчості лише протягом 5 років інтереси Баха були зосереджені на світській музиці. Один з кращих виконавців на органі у ті часи, Бах створив для цього інструменту твори, які стали вершиною розвитку органної літератури. Творивши практично у всіх музичних жанрах, Бах оминув провідний жанр свого часу – оперу. Композиторові з його глибоким складом думки, далеким від усього поверхневого і розважального, придворна опера була абсолютно чужа.
Й.С.БахДля Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.
Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.
Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44), Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.
Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.
У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.
У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.
З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та “Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.