Гірська́ рі́чка — річка, що протікає переважно в горах, в вузькій, глибокій долині з крутими берегами і кам'янистим руслом, загромадженим уламками гірських порід.
Для гірських річок характерні великі похили і швидкість течії, незначні глибини, часті пороги і водоспади, переважають розмивні процеси. Похили гірських річокстановлять 60—80 м/км у верхів'ях та 5—10 м/км у пониззях. Швидкість течії від 1 до 4,5 м/сек і більше.
На території України налічується понад 29 600 гірських річок, з них в Українських Карпатах — 28 000, загальна довжина яких 55 000 км, у Кримських горах — понад 1600 річок, загальною довжиною близько 6000 км.
Гірські річки мають значний гідроенергетичний потенціал, в аридних умовах часто використовуються для зрошення.
Рівни́нна рі́чка — річка, що тече по рівнинній місцевості у відносно неглибокій, добре розробленій, широкій долині із значними заплавами.
Характеризується невеликим похилом і швидкістю течії. Поздовжній профіль рівнинної річки плавно увігнутий, пологий. На окремих ділянках річка може перетинати кристалічні породи, утворюючи пороги. У розвитку річищапереважають процеси розмивання дна і берегів та акумуляції продуктів розмиву.
Густота річкової мережі рівнинної частини території України змінюється переважно в межах від 0,2 до 0,4 км/ км², у межиріччі Дністра і Південного Бугу — від 0,09 до 0,2 км/ км².
Долини рівнинних річок широкі, ящикоподібні, трапецієподібні або V-подібні, часто асиметричні. Річища широкі, звивисті, з меандрами, рукавами, протоками. Швидкість течії у межень 0,2—0,5 м/с, похили — до 10 м/км у верхів'ях та 1 м/км і менше у пониззях. Живлення річок мішане. Максимальні витрати гаються переважно навесні, в окремі роки на малих річках — під час дощових паводків.
Лето в степи солнечное и жаркое. Средняя температура июля (на уровне моря) 22,0-23,5°. В восточноевропейских степях 60-80 дней в году средняя суточная температура превышает 20°. К летнему сезону приурочен максимум атмосферных осадков. Самый влажный месяц года – июнь, местами июль. Приуроченность максимума осадков к первой половине лета благоприятна для посевов, находящихся в стадии интенсивного роста. Однако летние осадки в степях выпадают преимущественно в форме кратковременных ливней, которые, мало увлажняя почву, причиняют большой вред – смывают пахотный слой вместе с посевами, активизируют рост оврагов, сносят плотины в прудах. Иногда ливни приобретают катастрофический характер. В г. Николаеве 30 июня 1955 г. за 4 часа выпало 195 мм осадков. Интенсивность ливней несколько уменьшается в восточном направлении. Но и здесь суточный максимум осадков может достигать 100-110 мм.Примерно одно лето из двух-трех в степной зоне засушливое. Частота и интенсивность засух в степях Украины ниже, чем в центральных и восточных районах зоны. Часты летом суховеи. Даже на Украине за теплый сезон суховеи наблюдаются на протяжении 7-17 дней (в Аскании-Нова – на протяжении 20-24 дней). В городе Калаче (Воронежская область) в 1954 г. в течение 25 июня - 10 июля держалась суховейная погода с максимальной температурой воздуха от 33 до 39,4° при минимальной относительной влажности воздуха от 27 до 11%.Как правило, засуха не распространяется на всю территорию зоны. В большинстве случаев (81%), чем засушливее лето на Русской равнине, тем более вероятно избыточное увлажнение в степях Казахстана, и наоборот. Эта природная закономерность, связанная с особенностями атмосферной циркуляции, имеет огромное значение для бесперебойного снабжения страны хлебом. Уровень воды летом в реках степной зоны резко падает. Это затрудняет судоходство даже на крупных реках и создает дополнительные трудности для водоснабжения населенных пунктов и промышленных объектов. Злаковые степи уже в первой половине лета выгорают, приобретая желтую окраску, создающуюся подсыхающими ковылями и типчаком.
