Во ответы
1. Название храма?
Храм Христа Где находится?
Москва.
3.Каков тип здания?
Стиль: русско-византийский.
4.В каком веке и году построен?
Основание: 1812 г.(по проекту Александра Витберга), строительство приостановлено в 1825 г.
1839 - закладка нового собора (К. Тон). Здание строилось 44 года, до 1881 года, освещено в 1883 году.
5 декабря 1931 г.- здание разрушено ( на его месте -бассейн «Москва»)
1994-1997 – восстановление храма.
5.При каком правителе?
Александр I (1801-1825).
Николай I (1825-1855).
Александр II ( 1855-1881)
6.В честь какого события построен храм?
В честь победы в Отечественной войне 1812 года.
7.Кто строил храм?
Архитектор: Константин Тон.
8.Внутреннее убранство?
Высота иконостаса храма составляет вместе с шатром 26,6 метра. Помещение храма отделано семью видами мрамора: темно-зеленым с серебристым блеском, темно-красным, итальянским голубым, желтым, черным и красным. Много бронзовых деталей: оконные рамы, перила, водостоки, люстры, канделябры, двери и кресты.
9.Каковы особенности постройки храма?
Храм по форме представляет собой наложенный на крест квадрат. Центральная башня окружена 4 небольшими выступами. На них установлены 14 колоколов общим весом более 64 тонн. Внизу можно увидеть 20 заостренных к верху арок — 3 на фасадах здания и 2 на углах в выступах.
Его высота 105 м., а вместимость - 10 000 человек.
10.Судьба храма сегодня.
Храм Христа сегодня — это Кафедральный собор, главный храм России. Здесь совершает богослужения Патриарх Московский и всея Руси, заседают Архиерейские соборы и другие церковные форумы.
так
Объяснение:
МІШКОВИНКА МРІЄ БУТИ ПОВІТРЯНОЮ КУЛЬКОЮ
(за твором Микити Лукаша)
Мішковинка товаришувала з дівчинкою на ім’я Фона Смарт. Ця
подруга була не абищо, а чохол для смартфона, тож вважала себе
дуже розумною. Фона ніколи не дочитувала й не дослухувала до кінця
та завжди все перекручувала. Якось подружки гали, як літає
Мішковинчин тато, пан Торбань, на своєму літаку.
— А я знаю, як можна й без літака літати, — зауважила Фона Смарт.
— Були колись двоє братів... Монпансьє. Вони взяли величезний мішок,
прив’язали до нього кошик, сіли туди, мішок надувся і став кулею.
— А чому мішок надувся?
— Ну-у-у… Мабуть, він надувся тому, що став великим.
Дівчатка попрощалися, а в Мішковинки засіла думка в голові:
“Якщо стати великою, то й полетиш. А для цього… треба… Багато їсти!"
Вдома Мішковинка заходилася наминати смаколики. Що більше їла, то
сильніше вона роздувалася. Нарешті, Мішковинка задоволено гикнула:
— Здається, я вже достатньо велика, щоб злетіти!
З летовища саме повернувся пан Торбань і здивовано запитав:
— Люба, навіщо ти з’їла стільки печива?
— Татусю, я хочу стати величезною кулею та полетіти, як брати
Монпансьє! Мені про них Фона розповіла.
— Та вона знову все переплутала! Брати Монгольф’є запустили
в 1783 році в небо кулю, наповнену гарячим повітрям.
І пан Торбань пообіцяв Мішковинці, що обов’язково візьме із собою
в політ і навіть дозволить їй стрибнути з парашутом! Але для цього
краще не наминати солодощі, а тренуватися.
(історія з інтернету)
Також є ціла книга розповідей Мішковинки:“Мішечок історій Мішковинки” Микити Лукаш
