М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
anmag
anmag
06.05.2021 12:28 •  Право

Сюжетное рисование как средство развития
нравственных и эстетических чувств

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Ололошка580
Ололошка580
06.05.2021
Политика Екатерины II (1762–1796) получила название «просвещенный абсолютизм». Европейские политики того периода рассматривали Екатерину II как просвещенного главу государства и нации, заботившегося о своих подданных на основе установленных им законов.Одним из первых начинаний Екатерины II стала реформа Сената.15 декабря 1763 г. появился указ, в соответствии с которым изменялись его полномочия и структура. Сенат лишался законодательных полномочий, сохраняя лишь функции контроля и высшего судебного органа.Структурно Сенат был разделен на 6 департаментов со строго определенной компетенцией, что позволяло повысить эффективность работы этого центрального органа государственной власти.
Главным историческим документом, в котором изложена политическая доктрина Екатерины II, стал «Наказ Комиссии о сочинении проекта нового Уложения», написанный самой императрицей в 1764–1766. В нем много рассуждений о характере законов, которые должны соответствовать историческим особенностям народа. А русский народ, по мнению Екатерины II, принадлежал к европейскому сообществу.
Другим важным преобразовательным элементом политики Екатерины II стала секуляризационная реформа. В феврале 1764 г. последовал указ императрицы, по которому монастырские земли вместе с населением были изъяты у церкви и подчинены Коллегии экономии. Теперь крестьяне по своему правовому положению стали государственными и платили подати уже не церкви, а государству. Они избавились от монастырской барщины. Земельные наделы крестьян увеличились, им стало легче заниматься ремеслом и торговлей. В результате этой реформы духовная власть окончательно перешла на содержание к светской власти, а духовенство превратилось в государственных служащих.
Екатерина II ликвидировала оставшиеся элементы вольностей и привилегий национальных территорий, вошедших в состав России. Были унифицированы и приведены в соответствие с российскими законами органы управления и административно-террриториальное деление Новгородской земли, Смоленска, Лифляндии (прибалтийские владения России). В 1764 г. было ликвидировано гетманство на Украине и был назначен в качестве генерал-губернатора П.А. Румянцев. Были ликвидированы остатки автономии и былой казачьей вольницы. В 1783 г. последовал указ Екатерины II о запрете перехода украинских крестьян от одного помещика к другому, что окончательно закрепило здесь крепостнические порядки.

В 1791 г. императрица установила черту оседлости для еврейского населения, которая ограничивала права евреев селиться на определенных территориях.

Новым в национальной политике государства явилось приглашение в Россию немецких колонистов, в основном простых крестьян. В середине 1760-х гг. более 30 тыс. переселенцев начали осваивать территории Нижнего Поволжья, Приуралья, а впоследствии Крыма и Северного Кавказа.

В общей структуре екатерининских преобразований чрезвычайно важное место занимает реформа системы местного управления.
Губернская реформа укрепила местную власть, сюда был перенесен центр управленческой деятельности, что позволило постепенно упразднить некоторые коллегии.
В 1782 г. была проведена полицейская реформа, согласно которой за населением устанавливался полицейский и церковно-нравственый контроль.

Завершало реформу управления принятие двух важнейших документов – Жалованных грамот дворянству и городам (1785), ставших основополагающими правовыми актами в сфере сословной политики императрицы.

Жалованная грамота дворянству законодательно закрепила за ним все права и привилегии как главного сословия общества. В деле службы подтверждено право выбора или отказа от службы, особые права сохранялись в вопросах землевладения, суда, налогообложения, телесных наказаний. Были строго определены критерии причисления к дворянству, составление родословных книг расставило всех дворян по местам. Усиливалась корпоративность дворян путем юридического оформления дворянских собраний и выборности губернских и уездных предводителей. Только один вопрос, касающийся права и владения крепостными душами, не получил освещения в Жалованной грамоте. Императрица как бы оставляла эту проблему открытой.
В 1786 г. была проведена образовательная реформа: создана система образовательных учреждений.
Екатерина II выступала против крайностей крепостничества, осуждая их в своих произведениях. Но объективно в ее правление произошло усиление крепостнического гнета в стране (окончательное распространение крепостничества на Украине, ужесточение в 1765 г. указа Елизаветы о праве помещиков ссылать крепостных без суда в Сибирь на поселение и на каторжные работы, запрет крестьянам подавать жалобы на дворян), что явилось одной из главных причин активизации народных выступлений, которые вылились в крупнейшую в ХVIII в. казацко-крестьянскую войну.
4,4(11 оценок)
Ответ:
JHope23
JHope23
06.05.2021
Політичний режим – це сукупність засобів і методів здійснення державної влади, які відображають її зміст та характер взаємовідносин особи і держави.

Характер політичного режиму визначається рядом ознак формування органів влади, можливістю реалізації волевиявлення народу в здійсненні держаної влади, співвідношенням органів, що здійснюють законодавчі, виконавчі і судові повноваження, особливостями розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами, місцем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, правовим статусом особи тощо. Але основою характеру політичного режиму є система методів здійснення державної влади. А оскільки ці методи можуть бути демократичними і недемократичними, то відповідно політичний режим може бути демократичним чи недемократичним (антидемократичним). Однак це надто спрощений поділ режимів, і за докладнішого їх розгляду розрізняють такі їх види, як демократичний, авторитарний, тоталітарний, деспотичний і ліберальний.

Демократичний режим. Слово „демократія” походить від грецької і означає народовладдя (demos – народ, kratos – влада). Отже, демократичний режим відзначається насамперед участю народу в здійсненні державної влади. За висловом Авраама Лінкольна, демократія – це влада народу, яка здійснюється народом в інтересах народу. А в сучасному конституціоналізмі основною формальною ознакою демократизму є конституційне закріплення принципу, що носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади є народ, а фактичною ознакою – фактична міра реалізації цього принципу.

Залежно від механізму участі народу в здійснені державної влади розрізняють безпосередню (пряму) і представницьку (непряму) демократію.

Безпосередня демократія характеризується безпосередньою участю народу в здійсненні державної влади шляхом референдумів, виборів, зборів, сходів, віче тощо.

Представницька демократія відзначається тим, щодержавна влада здійснюється не безпосередньо народом, а через обраних ним представників до державних органів і насамперед до парламенту, у яких вони і представляють інтереси своїх виборців. Водночас слід брати до уваги, що у сучасних умовах демократичний режим є змішаним, оскільки передбачає і елементи прямої демократії, якими є референдум, вибори, збори, і елементи непрямої демократії, якими є обрання представників народу до державних органів.

Крім того, ознаками демократичного режиму є:

• визнання особи найвищою соціальною цінністю;

• верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;

• рівноправність;

• багатоправність;

• офіційне визнання принципу підпорядкування меншості більшості та одночасним забезпеченням прав меншості і наявності механізмів запобігання свавіллю більшості;

• плюралізму в усіх сферах суспільного життя;

• наявність і гарантованість загальновизнаних прав і свобод;

• наявність і рівноправність різних форм власності;

• наявність офіційної і не забороненої опозиції державній владі тощо.

Залежно від ставлення до соціальних перетворень, демократичний політичний режим може мати такі різновиди, як: демократично-ліберальний, демократично-консервативний і демократично-радикальний.

Авторитарний режим – це владний режим. Він відзначається значним зосередження влади у руках однієї особи або групи осіб, домінування органів виконавчої влади і, як наслідок, обмеженням загальновизнаних прав, свобод та інших демократичних інститутів, нав’язуванням державної волі суспільству та ігноруванням його власної, суворою субординацією суб’єктів влади – підпорядкування.

Тоталітарний режим – це крайній прояв авторитарного режиму, який передбачає повний (тотальний) контроль держави над усіма сферами суспільного і особистого життя та поглинання нею громадянського суспільства.

Прикладами типових тоталітарних режимів є колишні нацистські режими у Німеччині та Італії, сталінізм у СРСР, маоїзм у Китаї.

Деспотичний режим (тиранія) відзначається необмеженою владою і свавіллям правителя, який при її здійсненні спирається лише на каральні органи і здійснює свою волю грубими силовими методами. Прикладами деспотичних режимів є східні рабовлсницькі деспотії – Вавилон, Ассирія, Єгипет, Мідія та ін. Це історичний тип режиму. У сучасних умовах він практично неможливий, оскільки принципи відносин між владою і суспільством докорінно змінились.

Ліберальний режим – це перехідний тип політичного режиму. Історично він виникає у результаті боротьби проти абсолютизму, а тому на початковому етапі відзначається співіснуванням необмеженої влади монарха ті окремих первинних демократичних інститутів: наявності представницького органу, конституції, запровадженням таких первинних прав і свобод, як право приватної власності, свобода конкуренції і ринку, скасуванням привілеїв дворянства і духовенства та допущенням до участі у здійсненні державної влади вихідців з третього стану – буржуазії.

У сучасних умовах це перехідний тип від тоталітарного до демократичного режиму. Такі режими має переважна більшість пострадянських держав.
4,6(89 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Право
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ