Любой существующий строй общества имеет свои плюсы и минусы. Идеального общества, как известно - нет.
Люди хотят, чтобы государство имело идеальные законы, у каждого был свой дом или квартира, можно и машину с дачей, любимая работа, на которую просто хотелось бы бежать (ездить на машине без пробок), чтобы кругом были друзья, у которых всегда хватало времени приходить и общаться, друзья, с которыми можно было бы поделиться горем и порадоваться счастью. Чтобы технический прогресс постоянно рос, а ресурсы никогда не кончались, чтобы медицина была настоящей, которая бы лечила, а не сдирала кучу денег за красивые обертки копеечных таблеток. Одним словом, чтобы были только плюсы от различного строя общества, и конечно без минусов. Наверное этого всего мы хотим.
Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.