Нормы морали (моральные нормы) — нормы поведения человека, возникающие из морали. Их исполнение является моральным долгом, их нарушение является источником моральной вины[1]. Это одно из основных понятий этики.
Но́рма пра́ва — общеобязательное, формально определённое правило поведения, гарантируемое государством, отражающее уровень свободы граждан и организаций, выступающее регулятором общественных отношений.
Моральные нормы складываются и изменяются в социуме стихийно вследствие изменений представлений о добре и зле, справедливости, характерны для определенного этапа исторического развития. Право же создается госу- дарством и отражает его законодательную политику.
Чому необхідно говорити особливо про культуру мовлення юриста ?
По - перше , професія юриста вимагає не тільки високих моральних якостей та професійної майстерності , а й широкого загальної освіти .
Юрист виступає в різних комунікативних ролях: складає законопроекти , веде ділове листування , йому доводитися писати протоколи допиту і огляду місця події , різні постанови , обвинувальні висновки , позовні заяви , вироки і ухвали , договори та угоди .
Юристу доводитися стикатися з людьми найрізноманітніших професій і різного рівня культури . І в кожному випадку необхідно знаходити потрібний тон , слова , що аргументують і грамотно виражають думки. Від того , наскільки точно розуміють ці особи мова юриста , часом залежить зміст їх пояснень та свідчень. Порушення юристом мовних норм може викликати негативну реакцію з боку співрозмовників . На жаль , бувають випадки, коли через неточно заданого питання допитуваний просить уточнити або виправити некоректно поставлене запитання. Крім того , кожен юрист виступає і як оратор , як пропагандист правових знань , читаючи лекції ; прокурор і адвокат щодня вимовляють публічні промови в судових процесах , тому юристу необхідно володіти навичками публічної промови . Уміння говорити публічно , володіння мовою здавна вважається необхідним професійним якістю юриста . Говорити про культуру мовлення юриста треба й тому, що юридична мова специфічний. У ньому багато термінів, що мають особливе юридичне значення , наприклад : кодекс , контрабанда , алібі , мотиви злочину, та ін В якості термінів використовуються деякі розмовні слова , застарілі , не характерні для спільного вживання . Більшість багатозначних слів позначає особливі юридичні поняття . У мові права гаються словосполучення , не вживають за межами правової сфери спілкування , наприклад . Це найважчий і найцікавіший з усіх професійних мов.
Що входить в поняття культури мовлення юриста? З урахуванням завдань кримінального судочинства культуру писемного мовлення юриста можна визначити як використання в процесуальних актах мовних засобів офіційно - ділового стилю , які відповідають вимогам КПК України і адекватно відображають встановлювані в справі фактичні дані . В офіційно - діловому стилі використовується велика кількість готових , стандартних виразів - кліше. І ось тут постає проблема кліше та штампів у мові юриста: доречність і необхідність кліше при складанні документів і недоречність мовних штампів , які заподіюють шкоду. Культура мовлення юриста передбачає також знання норм усних публічних виступів. Ще Цицерон , відомий римський оратор і теоретик красномовства , зазначив , що " істинно красномовний той, хто звичайні предмети висловлює просто , великі - піднесено , а середні - з поміркованістю " . У промовах прокурора і адвоката на суді відображаються ті ж факти , що і в процесуальних документах у даній справі , тому судовий оратор нерідко використовує конструкції , доречні лише в письмовій офіційно - ділового мовлення . А публічна мова передбачає багатство словника , художню виразність ! Термін оратор позначає не тільки особа, яка виступає з промовою , а й людини, що володіє майстерністю публічної промови , її методикою . Мова повинна бути побудована так , щоб вона привертала увагу , найкращим чином сприяла переконання .