Статья 26, Дее несовершеннолетних в возрасте от 14 до 18 лет
2. Несовершеннолетние в возрасте от четырнадцати до восемнадцати лет вправе самостоятельно, без согласия родителей, усыновителей и попечителя:
1) распоряжаться своими заработком, стипендией и иными доходами;
2) осуществлять права автора произведения науки, литературы или искусства, изобретения или иного охраняемого законом результата своей интеллектуальной деятельности;
3) в соответствии с законом вносить вклады в кредитные учреждения и распоряжаться ими;
4) совершать мелкие бытовые сделки и иные сделки, предусмотренные пунктом 2 статьи 28 настоящего Кодекса.
По достижении шестнадцати лет несовершеннолетние также вправе быть членами кооперативов в соответствии с законами о кооперативах.
На основании этой статьи, ответ: Нет, не может.
Відповідь:
Алгоритм дій такий:
1) Привітайтесь та посміхніться. Цим Ви задаєте правильний тон розмови. Попрохайте поліцейського пред’явити своє службове посвідчення, адже Вам буде корисно в подальшому знати, хто з Вами спілкувався. Інколи працівники поліції ігнорують таку вимогу або з подивом відмовляються це робити. Ваше завдання – нагадати їм про їхній обов’язок. Зазвичай розмова з поліцейськими починається у нейтральному настрої, і тому Ви маєте великі шанси побачити посвідчення. Уважно прочитайте інформацію, що міститься в ньому та запам’ятайте (занотуйте) хоча би П.І.Б працівника поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний на Вашу вимогу пред’явити службове посвідчення. Крім того, поліцейський повинен звертатися до громадян з повагою, на “Ви”, свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
«Завжди потрібно починати розмову саме із такої вимоги, занотувавши у зручний для Вас б дані із посвідчення поліцейського (без використання фото-, відео- засобів фіксації – це може спричинити конфлікт). Після цього можна продовжувати розмову. Важливий саме такий порядок дій, бо після можливого конфлікту шанси витребувати посвідчення – вкрай низькі.» – наголосив Сергій Філик.
2) Дізнайтесь причину звернення: зазвичай ідеться про перевірку документів, опитування (не плутати з допитом) або поверхневу перевірку чи огляд особистих речей. Пам’ятайте, що такі вимоги мають бути законними і їхньою причиною не може бути примха поліцейського. Причиною перевірки документів може стати Ваш зовнішній вигляд, що нагадує особу, яка щойно скоїла злочин, а щодо огляду речей – їх підозрілість та неординарність. Не хвилюйтесь, це звичайна процедура і ніхто ні в чому Вас не звинувачує.
Всі ці заходи мають назву превентивних. Важливо знати, що опитування – це не допит, порядок здійснення якого регулюється кримінальним процесуальним законодавством. Опитування має на меті отримання певної інформації, але в будь-якому випадку надання цієї інформації є добровільним (ч. 2 ст. 33 Закону «Про Національну поліцію»).
3) Ви можете відмовитися від спілкування з поліцейським та не зобов’язані повідомляти місце Вашої роботи, навчання, чим займаєтесь у вільний час. Якщо причина видається Вам обґрунтованою і вимога цілком очевидною – покажіть документ, що посвідчує Вашу особу (паспорт, водійське посвідчення, студентський квиток тощо) або погодьтесь на те, щоб Вас поверхнево оглянули, чи надайте Ваші речі до такого огляду. За відсутності документів поліцейські можуть попрохати назвати Ваші прізвище, ім’я, по-батькові та дату народження. Якщо ідеться про огляд особи або її речей (не поверхневий), то він вимагає додаткових гарантій від свавілля поліцейських. Такий огляд може бути проведений тільки зі складанням протоколу огляду та у присутності двох понятих (свідків). Зазвичай таких людей знайти не так але якщо у Вас є побоювання, що Вам щось підкинуть або завдадуть шкоди, краще дотриматися процедури. Пам’ятайте так вилучити Ваші речі поліцейські не можуть (в тому числі і мобільний телефон), бо вони є Вашою приватною власністю. У будь-якому випадку вилучення обов’язково складається протокол про вилучення або тимчасове вилучення речей.
«Працівник поліції зобов’язаний утримуватися від необґрунтованих перевірок документів, що посвідчують особу або інших документів – працівник поліції має право вимагати від Вас пред’явлення такого документу тільки у випадку, коли він обґрунтовано підозрює Вас у скоєнні правопорушення. Будь-які вимоги типу «планова перевірка документів» і т.д. не є підставою для перевірки».
Пояснення: В цьому тексті перелічино і дії і права ( право на недоторканість, захист і тд)
| 01 |
Одной из внешних форм выражения права является закон.
Закон — это принимаемый в особом порядке и обладающий высшей юридической силой нормативный правовой акт, выражающий государственную волю по ключевым вопросам регулирования общественной и государственной жизни.
Законы — первичные, основополагающие нормативные акты. Их высшая юридическая сила состоит в том, что:
все остальные правовые акты должны исходить из законов и никогда не противоречить им;
они не нуждаются в каком-либо утверждении другими органами;
законы никто не вправе отменить кроме органа, их издававшего.
Законы принимаются высшими органами государственной власти (парламентами) или непосредственно народом в ходе референдума.
Подзаконный нормативный акт — одна из разновидностей правовых актов, издаваемых в соответствии с законом, на основе закона, во исполнение его, для конкретизации законодательных предписаний или их толкования, или установления первичных норм.
Не органы, издающие акты, и даже не характер акта (управленческий, толкования и т.д.) определяют его принадлежность к подзаконным актам. Главное свойство состоит в отражении иерархии нормативных актов, их соподчиненности по юридической силе. Верховенство закона и подзаконность иных актов нашли конституционное закрепление.
Подзаконные акты являются незаменимым средством обеспечить исполнение законов. В механизме реализации законодательных норм подзаконным актам наряду с процессуальными законами принадлежит основополагающее значение в качестве юридической основы всей правореализующей деятельности.
В зависимости от положения органов, издающих подзаконные акты, их компетенции, а также характера и назначения самих актов, подзаконные акты делятся на несколько видов. Ведущее место среди подзаконных актов принадлежит указам президента, постановлениям правительства. Министры издают приказы и инструкции; местные органы власти и управления принимают решения и распоряжения.