Відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю (КЗпП) істотними умовами праці є: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, установлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад тощо. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути попереджений не менш як за дві місяці.
Норма частини четвертої статті 32 КЗпП установлює, що у разі, якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник відмовляється продовжувати роботу на нових умовах, то трудовий договір припиняється на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП.
Таким чином, звільнення Шиманської на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП є неправомірним, оскільки вона відмовилася працювати на нових умовах, тому трудовий договір повинен був бути припинений на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП.
Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП суд має право змінити формулювання підстави звільнення, вказавши точну підставу.
