Объяснение:
Она была очень интересным человеком.По утрам делавшая зарядку.Умывающаяся,как из родника хрустальной водой только из под крана.Научившаяся любить жизнь,многое воспринимавшая,как данность.Не скулившая по первому неприятному поводу,словно собачка.Обнимавшая,как мать свое дитя в порыве нежности.Зацепившая взглядом облака,она могла подолгу смотреть туда - ввысь и казалось,что она живет уже совсем не здесь,а там,где все так притягивает свое голубизной.Причесавшаяся красивым гребнем она напоминала нимфу,не подозревавшую,что за ней наблюдают и с земли и с неба.Потягивающаяся,как кошка и сверкавшая своими зелеными глазами при виде любимых вещиц.Она пускалась в путешествие своего разума,любившая всю жизнь до капельки,до самого конца.Когда он появлялся в поле ее зрения,казалось распускавшийся цветок вот вот потянется к нему захочет быть удивившейся и полюбившейся.От его прикосновения не грустившая,а начавшая понимать,что это и есть ее жизнь,без которой со временем она не вдохнувшая и не понявшая,что такое настоящее бытие.
Объяснение:
Дядько Максим суворий, але чесний та турботливий. Саме це можна побачити читаючи розмову матері та дядька Максима. Яценко, відрізняється від інших героїв бійцівським характером. У молодості він сліл усюди «небезпечним забіякою» і виправдав цю характеристику: виїхав в Італію, де надійшов у загін Гарібальді. У бої з австрійцями Максим втратив ногу, одержав безліч поранень і був змушений повернутися додому, щоб доживати своє століття в бездіяльності. Дядько вирішує зайнятися вихованням Петруся. Йому доводиться боротися зі сліпою материнською любов’ю: він пояснює своїй сестрі Ганні Михайлівні, матері Петруся, що зайва дбайливість може ушкодити розвитку хлопчика. Дядько Максим сподівається виховати нового «бійця за справу життя». Це свідчить про те, що він дбайливий та рішучий.
Дядько Максим:чесний, відкритий, мужній, має бійцівський характер, суворий, розумний.