Компроміс є завжди. Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести. Зараз, в сучасному світі брехня переважає більше, ніж правда, тому деякі із нас не думають про наслідки. Діємо за принципом: "Бачу ціль, йду до неї", отже ми готові любою ціною йти до своєї мети. Хочу розглянути цікаву цитату: "Справжні слова не бувають приємні, приємні слова не бувають правдиві (Лао Цзи)". Люди, які говорять вам лише те що ви хотіли б чути, заздалегіть брешуть.
Добро та зло, напевне ми вже знаємо, що добро перемагае зло, але "Чи завжди це так ?", в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.
З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі!
Компроміс є завжди. Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести. Зараз, в сучасному світі брехня переважає більше, ніж правда, тому деякі із нас не думають про наслідки. Діємо за принципом: "Бачу ціль, йду до неї", отже ми готові любою ціною йти до своєї мети. Хочу розглянути цікаву цитату: "Справжні слова не бувають приємні, приємні слова не бувають правдиві (Лао Цзи)". Люди, які говорять вам лише те що ви хотіли б чути, заздалегіть брешуть.
Добро та зло, напевне ми вже знаємо, що добро перемагае зло, але "Чи завжди це так ?", в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.
З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі!
-Шкода мені рибалки й говорющої риби. На мою думку, тут провина рибалки, може, навіть більша, ніж його жінки.
— Ти так гадаєш? — позіхнув шакал, якому не хотілося розмовляти.
— Але найбільше мені шкода навіть не рибалки й не риби, а заклопотаної жінки, що не почула риб'ячого голосу.
— Я не погоджуюся з тобою. Рибалка просто сплохував, бо з тим, що носиш у душі, не вільно ні з ким ділитися, окрім хіба найближчого приятеля. А жінка не була чоловікові приятелем уже хоча б тому, що він ніколи не гуторив із нею так, як із рибою. Зрештою, не виключене, що жінка його просто ніколи й не слухала.
— Не доцільно шукати скарбу там, де ти його не закопав, — вела своєї бляшанка. — Саме тому з усіх потерпілих мені найбільше шкода жінки, яка не почула голосу говорющої риби. Риба загинула — це сумно. Однак кожен мусить раніше чи пізніше вмирати. І, як на мене, горе рибалки з приводу загибелі приятеля навіть сумніше, ніж сама смерть риби. Та вмирати, за все життя не почувши голосу риби, — це справді найгірше, що може трапитися людині.
— Може, в наступному втіленні жінка цей голос почує, — нехотя докинув шакал.
— Сумно, що вона не почула цього голосу в цьому житті, — не поступалася консервна бляшанка. — А сум, як відомо, має довгі ноги…
Объяснение:
это вроде монолог