Тітка Поллі – сестра покійної матері Тома. Носить окуляри через моду, хоча через них погано бачить. Добра, співчутлива жінка, але яка намагається бути строгою. Якщо і вирішується карати Тома, то тільки тому, що вважає, що своєю м’якістю вона губить племінника. Вона прагнула виховати Тома добропорядним і чесним, дбала про нього з величезною любов’ю. Тітонька щиро переживала і оплакувала Тома, коли всі думали, що хлопчики потонули.
Беккі Тетчер – маленька красуня. Добра і романтична, захоплена і розумна. «чарівне створіння з голубими очима, золотавим волоссям, заплетеним у дві довгі коси, в білому літньому платтячку й мереживних панталончиках» – такою з’явилася перед Томом і читачами дочка окружного судді. Це розпещена і примхлива, але в той же час емоційна і вразлива дівчинка. Вона щиро переживала першу сварку з Томом і навіть захворіла.
Объяснение:
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:
Тільки дивно, що не принци.
Таємницею укриті.
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.
Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювали не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!»
Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважала тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами.
В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставала і ніколи не скаржилася на біль від забиття:
