- Привіт, Іване!
- Привіт, Сергію!
- Іване, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!
- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.
- Ти вирішив бути лікарем?
- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені не треба турбуватися, щодо невизначеності. Повчуся три роки, потім оберу спеціалізацію.
- А чому ти вирішив стати лікарем?
- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже потрібні в країні, без роботи я не залишуся!
- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.
- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання!Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?
- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мене змушує: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.
- Сергію, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?
- Ти так думаєш?
- Знаєш Вікторію Кравець? Вона, з четвірками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!
- Невже...Ну, добре, бувай друже, я обов'язково обдумаю твою порадою, і поговорю з мамою, може вдасться вмовити її. Бо мені самому вся ця юриспруденція не подобається...
- Бувай, Сергію! Щасти тобі!
- Привіт, Іване!
- Привіт, Сергію!
- Іване, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!
- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.
- Ти вирішив бути лікарем?
- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені не треба турбуватися, щодо невизначеності. Повчуся три роки, потім оберу спеціалізацію.
- А чому ти вирішив стати лікарем?
- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже потрібні в країні, без роботи я не залишуся!
- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.
- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання!Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?
- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мене змушує: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.
- Сергію, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?
- Ти так думаєш?
- Знаєш Вікторію Кравець? Вона, з четвірками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!
- Невже...Ну, добре, бувай друже, я обов'язково обдумаю твою порадою, і поговорю з мамою, може вдасться вмовити її. Бо мені самому вся ця юриспруденція не подобається...
- Бувай, Сергію! Щасти тобі!
Це слова Софійчиної бабусі, коли Софійка розпитувала її.