Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
Відповідь: Твір «Енеїда» Івана Котляревського присвячений славетному минулому нашого народу, його возвеличенню через показ образів із Біблії та давньогрецької літератури. У поемі показана подорож славного парубка і не тільки його власні героїчні подвиги, а й подвиги усього українського мужнього війська.
Немає ніяких сумнівів щодо актуальності теми «Енеїди», бо і в наш час гостро стоїть питання національного відродження України. Своїм задумом поема сповна виправдовує тенденції часу, за до давніх образів троянських та грецьких героїв вона підносить найкращі риси вояків, у яких ми підсвідомо бачимо українців. І це впливає на національний дух читачів.
Основною метою Котляревського було розбуркати український народ, пробудити його дух, нагадати про те, що і в нас є славетне минуле, що і в нас були свої герої, які вчиняли подвиги. Автор написав поему тією мовою, якою розмовляє народ, і зробив це свідомо, бо не хотів застосовувати офіційну мову, на якій велись справи і було прийнято писати. Він хотів вивести розмовну, народну мову в розряд літературної. Перед автором стояла мета описати пригоди та життя грецького героя і для більш легкого сприймання читачами перевести їх в український контекст.
Еней — головний герой поеми, який знаходиться в центрі уваги, і якого доля посилає на війну. Він, з одного боку, майже ідеальний, і в той же час, з іншого боку, в ньому є доля гумору, кумедності. Основні зусилля в творі спрямовані на поєднання давньогрецьких та біблійних мотивів з традиціями українського народу. У поемі вдало поєднані грецька міфологія з українською історією, дуже влучним є і поєднання українських і грецьких назв та імен. Національно-історичне питання є основним питанням поеми, воно сповнене образами та паралелями, за до яких передається історизм твору та атмосфера міфічності.
Автор ставить перед собою завдання і вдало його виконує: він зображує українське минуле і дійсність так, щоб народ її сприйняв як рідну, щоб мова, на якій вона написана, була зрозуміла для народу.
Поема «Енеїда» стала поштовхом для створення схожих творів у авторів інших національностей, наприклад «Енеиди навыварат» білоруською мовою. Сатира та гумор в творах І. Котляревського стали чудовою традицією, яку було продовжено в талановитих творах Валерія Пронози, Остапа Вишні, Степана Олійника, Василя Чечвянського, Сергія Воскрекасенка, Олександра Ільченка та інших. «Енеїда» стала справжнім джерелом для митців наступних поколінь.
ответ:Gândurile mele, gândurile mele, sunt rău cu tine!
De ce hârtia a devenit tristă pe hârtie? ..
De ce vântul nu te-a aruncat în stepa ca praful?
De ce nu ai adormit ca copilul tău? ..
TG Șevcenko
Gândurile mele, gândurile mele, sunt rău cu tine.
Nu se odihnesc ziua sau noaptea.
Gândurile cu sufletul Ucrainei,
Soarta nefericită care a profețiat-o.
Mai mult de un secol de paturi și tătari
Au urcat în Ucraina ca nori negri.
Oamenii se înecau în sânge, tăiau cu săbiile,
Ierișii înverșunați erau vărsați de marea lacrimilor.
Și mai târziu, germanii s-au înfiorat cum au dorit,
Rănile care nu se vindecă pe tot corpul.
Și tu, Muscovy, deși ești numită soră,
Nu ai fost niciodată în pace.
Ucraina este ca un os în gât,
Ca o soacră răutăcioasă, o tânără ginere.
Ești o soră, oricât ai da,
Vei lua ultima, pentru că ești scurt.
Gândurile, gândurile mele, de unde ai venit?
De ce Ucraina „a obținut cel mai mult”?
Pâine recoltată pe câmpuri, turnată în hambare,
Abia a supraviețuit două foamete.
În pâinea Ucrainei nu era nimic de mâncat,
Asa au condus sangerosii comunisti.
Gândurile, gândurile, gândurile mele sunt vesele.
De ce mor satele în Ucraina?
Au rămas doar bătrânii din sate,
Și cine este mai tânăr, s-au dus angajările.
De ce ne risipește oamenii din lume?
Gândurile, gândurile mele, cine te va interpreta?
Cum Ucraina independentă este dulce,
Ce s-a întâmplat cu președintele?
Cum au îndrăznit să te violeze?
În ultima etapă, le dai la fel ca mama lor.
Ce le-a făcut Ucraina și oamenii,
Ce în lume te-a făcut atât de dezgustat?
Pământ, cât ai experimentat?
Ești înmuiat de la margine la margine cu sânge.
A fost din vremuri imemoriale,
Aceștia au apărat-o pe bunica Ucrainei împreună.
Dar nu este mai rău când ai tăi oameni,
Ei împart Ucraina, ce se întâmplă în continuare.
Cât de mult vei suferi de voința altuia?
A sosit timpul și aripile trebuie îndreptate.
Suficient de așteptat, suficient pentru a îndura.
Gândurile mele, unde te duci?
Объяснение:Мої думки, мої думки, з тобою погані!
Чому на папері стало сумно? ..
Чому вітер не кинув тебе у степ, як пил?
Чому ви не заснули, як ваша дитина? ..
Т. Г. Шевченка
Мої думки, мої думки, погані з тобою.
Не відпочивайте ні вдень, ні вночі.
Думки з душею України,
Нещасна доля, яка пророкувала це.
Більше століття ліжок і драконів
Вони піднімалися в Україні, як чорні хмари.
Люди тонули в крові, різавши мечами,
Вогненні ієрархи проливали сльози.
А пізніше німці роздулися, як хотіли,
Рани, які не загоюються по всьому тілу.
А ти, Московія, хоч тебе називають сестрою,
Ви ніколи не були в спокої.
Україна - як кістка в горлі,
Як злий свекруха, молодий зять.
Ви сестра, як би ви не давали,
Ви візьмете останній, бо вам недовго.
Мої думки, мої думки, звідки ти взявся?
Чому Україна "отримала найбільше"?
Хліб, заготовлений на полях, насипаний у комори,
Він ледве пережив два голоду.
В хлібі Україні було нічого їсти,
Ось так вели криваві комуністи.
Мої думки, мої думки, мої думки радісні.
Чому вмирають села в Україні?
Залишилися лише старці із сіл,
А хто молодший, той наймає.
Чому люди у світі зневажають нас?
Мої думки, мої думки, хто тебе інтерпретуватиме?
Як мила незалежна Україна,
Що сталося з президентом?
Як ви смієте вас зґвалтувати?
На останньому кроці ви даєте їм те саме, що і їх мати.
Що зробили Україна та народ,
Що у світі вас так засмутило?
Земле, скільки ти пережив?
Ви просочені краєм до краю кров’ю.
Це було споконвіку,
Вони разом захищали бабусю України.
Але це не гірше, коли ти маєш своїх людей,
Вони діляться Україною, що відбувається далі.
Скільки ви будете страждати від волі іншого?
Прийшов час і крила треба випрямити.
Досить очікувати, достатньо перетерпіти.
Мої думки, куди ти йдеш?