І справді фантастичні події відбуваються в славному містечку Конотопі. То Явдоха Зубиха не хоче тонути в річці, хоч навісили на неї двадцять пудів; то конотопський сотник пан Забрьоха літає під небесами, наче птах; то кудись поділися двері й вікна в хаті, не пускаючи Микиту Уласовича до вінчання; то підступно змінює своє рішення хорунжівна Олена. От що наробило чаклування відьмовське!
У цiй повісті — реальність і фантастика — ведучий голос належить реальності: «Конотопську відьму» можна вважати цілком реалістичною повістю. Фантастику автор використовує як сатиричний засіб.
Незвичайні події є в повісті, які ніяк пояснити не можна: раптом злетів пан сотник, як «птах який заморський», налякав і дітей, і жінок, примусив і старих людей плюватися та жахатися. А все одно чомусь не страшно читачеві! Бо він разом з автором сміється з Микити. Замало було Г. Квітці-Основ'яненку розповісти, що пан Забрьоха «ліків більш тридцяти» не знає, а вміє тільки підписувати; що всі папери називає «депортами» і може підписати їх сторч. Що сотник вірить у відьом і вважає боротьбу з ними важливішою, ніж виконання наказу полковника. Що не вміє він ні посвататись, як люди, ні іншої якоїсь ради собі дати без писаря Пістряка. Бач, замало цього автору! Так він ще примусив Забрьоху літати і пити просити! Зрозуміло, що глузує з Микити автор. Та й мовні засоби, використані при цьому, про це свідчать: «як пан Забрьоха, мов птах який заморський, летить попід небесами: руками бовта, мов крилами, черкеска йому роздувається, ногами дрига, шаровари напужились, сам употів...». Писарю здасться, що сотник полетів, «як гусак», а старій Льознисі він здасться вороною. І що в цій фантастичній події для автора і читача? Тільки сміх і глузування!
Вовк - цитатна характеристика :
Найстаріший : " був найстарішим вовком в світі "
Ватажок зграї : " Все своє Сіроманче життя водив зграю "
Взірець для молодих вовків : " молоді вовки мріяли пройти в нього бойову стратегію і тактику "
об"єкт марення молодих вовчиць : " він снився молодим вовчицям "
Мав вплив на інших : " Коли ж нічого було їсти, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости "
Авторитетний : " і згарая мовчечки лягала "
Вірний і вдячний : " Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб в глибині темного листопадового вітру ", " Сіроманець проводжав йоголісом до школи, зустрічав його на узліссі "
Сашко-цитатна характеристика :
гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки "
сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину "
лагідний, завжди лагідно звертається до вовка
турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому "
любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".
Чепіжний-цитатна характеристика
Жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини
Боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом".
Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв Сіроманець
Злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий
Глузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку
Лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього
Безжалісний до коня, вовка, собак
Запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть"
Користолюбний-думає про те, як продасть цуценят
Брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви.
Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому "
Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива
Объяснение:
Мне поставили 11 балов