На мою думку Кайдашева сім'я досить колоритна , і дуже не поступова наприклад
Мотря: Мотря хотіла хотіла бути господинею у власній хаті тому завжди сварилися з кайдашихою тим і пояснюється її запальний характер: Мотря тиха спокійна дівчина з бідної сім'ї
Карпо тихий роботящий мудрий сміливий, однолюб,
Теж саме можна сказати про Лавріна він більш хитріший але втой же час замріяний.
Кайдашиха виступає в ролі свекрухи зміюки, її завжди щось не подобається. Тим і проявляється її артистичністья, лінивість
Кайдаш в нього характер добродушної людини а він в сьому підтримує кайдашиху тому він немає власної думки.
Світ Існує завдяки любові. Саме любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів, змінює саму людину, робить її піднесеною, гарнішою, сильнішою, добрішою.
Любов - почуття світле, святе почуття. Від материнського тепла проростає любов до землі, до людей. Саме так, від подарованого нам материнського тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо з вмінням любити, або ми позбавлені цього почуття. І чим більше я живу на світі, тим більше переконуюсь, що не кожній людині це дано. Взагалі велика заслуга наших матерів в тому, що вони прищеплюють нам, виховують в нас людяність.
Виростаючи, ми протягом свого життя долаємо і душевну втому, і тимчасові розчарування, й інші нелегкі життєві труднощі, але лише нашого серця „торкається" кохання - все для нас з того часу набуває іншого змісту. Виростають крила, хочеться творити добро, обійняти весь світ, захистите скривджених і ображених. Ми переживаємо душевне потрясіння, захоплення.
Кохання - це надзвичайно тонке почуття. Його не можна запланувати. І коли воно приходить, наше сердечко починає невтомну роботу, кропітку працю. Чому? Все дуже просто - зруйнувати кохання можна лише одним необережним словом, та навіть поглядом. Кохання проходить певні етапи: спочатку - це платонічне кохання, квіти, музика, романтика, потім - пристрасть, а потім - довіра, спорідненість душ. І людина, яка спроможна протягом всього життя пронести кохання, мабуть, і є найщасливішою людиною на світі. І все ж найголовнішим в коханні я вважаю спроможність чи здатність людей любити „першими”. Тобто, любити, не чекаючи винагороди, просто любити до нестями. Людина, якій дано глибоко почувати - все зробить вірно, все зрозуміє на інтуїтивному рівні, нічого не зруйнує, нічому не зашкодить.
Окрім любові між чоловіком і жінкою, матір'ю і дитиною існує ще велика любов до своєї країна, свого народу, його культури, традицій. Існує, на мій погляд, мудра думка російського вченого, академіка Дмитра Лихачова, що в людині потрібно любити людину.
Саме так, не національність, не віросповідання, а людину! Так само, як ми бажаємо і любимо своїх близьких, так ми і повинні навчитись любити інших людей, навчитись бажати їм добра. Так здійсниться вікова мрія, людства - добро переможе зло і Божі заповіді про любов до ближнього стануть нормою життя людей.
На мою думку Кайдашева сім'я досить колоритна , і дуже не поступова наприклад
Мотря: Мотря хотіла хотіла бути господинею у власній хаті тому завжди сварилися з кайдашихою тим і пояснюється її запальний характер: Мотря тиха спокійна дівчина з бідної сім'ї
Карпо тихий роботящий мудрий сміливий, однолюб,
Теж саме можна сказати про Лавріна він більш хитріший але втой же час замріяний.
Кайдашиха виступає в ролі свекрухи зміюки, її завжди щось не подобається. Тим і проявляється її артистичністья, лінивість
Кайдаш в нього характер добродушної людини а він в сьому підтримує кайдашиху тому він немає власної думки.
Ось так. СПОДІВАЮСЯ Я ДОПОМІГ