Наступила долгожданная перемена: февраль на календаре сменился первым весенним месяцем - мартом. А это значит, что пришёл конец снежным и суровым бурям, скоро можно будет забыть о морозах и порадоваться наступающей весне.
Улица ещё полна сугробов, но это ненадолго. Робкие поначалу лучики солнца скоро войдут в полную силу и растопят снег. По улицам, звеня, побегут весёлые ручьи, предвестники пробуждения природы.
Очнётся ото сна лес, расправят свои ветви деревья. Белое снежное покрывало, которым зима укрыла природу, исчезнет под жаркими солнечными лучами. Дольше всего снег сохранится в низинах и оврагах, однако и туда рано или поздно доберётся солнышко. Совсем немного времени пройдёт - а от зимы не останется и следа.
Вот уже и сейчас, в самом начале весны, из-под ставшего прозрачным снега, выглядывает чёрная земля. Через некоторое время она проснётся окончательно. И вскоре оденет свой зелёный наряд, окончательно украсившись и приготовившись к встрече тепла.
Сейчас ещё пока что тихо, но в самом ближайшем времени из дальних тёплых стран на родину вернутся перелётные птицы. Своим весёлым щебетом они огласят окрестности, тем самым приблизив и поторопив наступление весны.
Юный март взбодрится, умывшись талой водой и достанет припасённые у него яркие весенние краски. Потеплеет солнце, зелень первых травинок привлечёт к себе внимание. Из-под снега появятся робкие подснежники - совсем ещё крошечные и хрупкие. Постепенно, набравшись сил, они расцветут и станет окончательно ясно: наступила весна.
Очнётся ото сна и верба, которая подарит природе свой "снег". Но в отличие от обычных, вербные "снежки" не будут холодными. Пушистые и тёплые, они вбирают в себя всю нежность наступающего времени года, чтобы поделиться ею со всеми.
Пробудившаяся природа встряхнётся и начнёт деятельно готовиться к тому, чтобы жить и радоваться теплу ближайшие несколько месяцев. Сбросят с себя сонное оцепенение насекомые и птицы. Звери, почувствовавшие потепление, также выйдут из своих убежищ.
Нужно только совсем немного подождать - и молодая весна заявит о своих правах. Мрачные ныне леса оденутся в зелёную листву и на их ветвях птицы будут петь песни и вить гнёзда. И пускай сейчас снег ещё остаётся повсюду - это ненадолго. Молодой и звонкий март справится со своей задачей. И первые предвестники тёплого времени года оповестят природу о переменах. Быстрые ручьи, звеня и переливаясь будут разносить радостную весть: "Весна идёт! Весне дорогу!".
Іван Сила – головний герой повісті. «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима.»
Доктор Брякус – перший тренер Івана, який і помітив талант хлопця. Він інтелігент, у минулому відомий спортсмен. Загинув під час автокатастрофи.
Аделія Бухенбах – власниця цирку. Врятувала Силу із в’язниці
Міха Голий – крадій, який став товаришем Івана Сили.
“Привокзальний волоцюга, пройдисвіт, злодій” Валет – “Велет виявився на голову меншим за Івана. Це був середнього віку чоловік, який роками заробляв на життя вуличними боями.”
Фікса – таємний агент поліції. “Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами. Коли він щось роздивлявся, то здавалося, ніби принюхується”
Магдебура – “Безперечним фаворитом вважався дворазовий чемпіон Магдебура. До того ж , він представляв силові органи. У молодості був поліцейським, і чи не в кожному поліцейському управлінні висів його портрет.
Бенцик – “Старший слідчий. Він сидів за столом у напівтемряві, направивши світло настільної лампи в обличчя. Це був його метод: створити максимальний дискомфорт обвинуваченому, аби той чимшвидше захотів говорити правду” Бідосько – “Колишній журналіст, який спився, продав квартиру і тепер мешкав у розвалюсі по сусідству”
Леся Українка, виступивши в лiтературi спершу як лiрик, сповнювала
лiризмом i поеми, якi почала писати дуже рано, i драми, до яких
звернулася на порозi нового, двадцятого столiття. Вiдтодi драматургiя
стала для неї визначальною у творчому доробковi.
Найвидатнiшим драматичним твором Лесi Українки, справжнiм шедевром
української i свiтової лiтератури стала драма-феєрiя "Лiсова пiсня". У
цiй високо поетичнiй драмi, написанiй 1911 року в Кутаїсi, втiлилася
давня мрiя поетеси написати драматичний твiр, у якому вона змогла б
щедро використати багатства народної фантазiї, легенд i пiсень, добре
вiдомих їй з дитинства. Цей твiр виношувався роками, а написаний був за
два тижнi в станi особливого творчого натхнення.
Всю силу чуття, весь свій поетичний даp пеpелила Леся Укpаїнка в лісову міфічну істоту - Мавку. Геpоїня "Лісової пісні" має в сеpці невмиpущий, непеpеможний вогонь кохання "те, що не вмиpає". Мавка - казкова постать, витвіp наpодної фантазії, в уяві поетеси набула нових pис і стала втіленням її світоспpиймання. Лесина Мавка - це символ віpного кохання, поезії, символ пpекpасного, це пеpемога добpа над злом, величного над буденним і мізеpним, кpаси над потвоpним, волі над неволею. Hезважаючи ні на що, вона до кінця залишається ідеально чистою, щиpою, незpадливою, її кохання не сумісне з ніяким pозpахунком, компpомісом, зpадою. Відштовхнута Лукашем, вона має почуття власної гідності, тому й не стоїть йому на доpозі, ставлячи щастя коханого над усе. Благоpодство Мавки виявляється і в інших її почуттях та вчинках: вона pанить собі сеpпом pуку, щоб вpятувати хоч ще на день кpасу Русалки Польової, заступає доpогу Злидням, намагаючись вpятувати хату своєї супеpниці Калини від нужди, не платить злом за зло Лукашеві.
« Лісова пісня» - гімн красі природи і людини. Драма – феєрія чарує
красою почуттів, великою силою і глибиною розкритих у ній волелюбних
ідей, поетичністю образів. Цей твір справді народний. Він народний
своїми образами, узятими з фольклору і змальованими у повній
відповідності з уявою про життя, про навколишній світ. У цьому творі
Леся Українка говорить про те, що людина і природа – це єдине ціле, що
людина повинна дбати про навколишній світ.
Проблеми, поставлені у «Лісовій пісні» і тепер хвилюють мого
сучасника. Адже і зараз є люди, які не розуміють, що справжнє щастя
залежить не від матеріального забезпечення, а від духовного світу
людини, від гармонії її з оточуючим світом. Сьогодні, коли відроджується
наша культура, духовність, наша мова, «Лісова пісня» потрібна читачеві.
Вона безкрайня, як безкрайні природа, поезія та красота.