Відповідь:
1) Що показав громаді тугар вовк на підтвердженні того що він був головний на тухольщіні? грамоту князя цитата: "Він велів мені бути сторожем його земель і його підданих, воєводою й начальником Тухольщини, і дав мені і моїм потомкам у вічне посідання тухольські землі в надгороду за мою вірну службу. Ось його грамота, його печать і підпис!"
2) Які свої заслуги Тугар Вовк назвав громадському судові? уривок: — - Постій, боярине, я ще не скінчив,— сказав спокійно Захар Беркут.— Отсе ти згадав про свою честь і раз у раз говориш про свої великі заслуги. Будь ласкав, скажи нам, які се твої заслуги, щоб і ми могли вшанувати їх!
— У двадцятьох битвах я проливав свою кров!
— Кров свою проливати, боярине, се ще не заслуга. І розбійник не раз проливає свою кров, а його ж за те ві-шають. Скажи нам, проти кого і за ким ти воював?
— Проти князя київського, проти князів волинських і польських, і мазовецьких...
— Досить, боярине! Ті війни — се ганьба, не заслуга, і для тебе, і для князів. Се чисто розбійницькі війни.
— Я воював і проти монголів над Калкою.
3) Який тяжкий злочин скоїв Тугар Вовк привселюдно? вбивство Митька Вояка цитата: "— Мовчав досі, то мовчи і далі! — ревнув боярин, блиснув топір, і Митько Вояк з розлупаною головою, окровавлений, упав додолу. Охнула громада і зірвалася на ноги".
4) Як на злочин Тугар Вовка відреагувала громада? спершу люди вимагали смерті для Тугара, але розуміли, що боярин зі своїми вояками того не допустить, а кров людська може ще пролитися, тому Захар запропонував вигнати боярина з тухольських земель і всі це підтримали: цитата: "— Боярине,— сказав Захар,— ти смертельно провинивсь проти бога і громади. Ти на суді забив свідка, нашого громадянина. Що він хотів проти тебе свідчити, ми не дізналися і не хочемо знати,— нехай твоя совість судить тебе. Але своїм убійством ти признався до вини і поповнив нову вину. Громада не може тебе терпіти на своїй землі. Віддалися з-між нас! За три дні віднині прийдуть наші люди, щоб розвалити твій дім і загладити навіть слід твого буття у нас".
Пояснення:
ответ:Мадонна є втіленням жінки-матері і музи, що надихає на творчість. На картині вона зображена босоногою з немовлям на руках. Вражає її сумний тривожний погляд, але відчувається сила духу, доброта та готовність в будь-яку мить спуститися на землю, залишившись недоступною для зла. Такий образ є втіленням вічної ідеальної жіночності і тому не міг не зачарувати чутливого до справжньої краси поета. Іван Франко вірив в силу доброї краси, без якої неможливе мистецтво.
Тема сонета: захоплений опис Сікстинської Мадонни з однойменної картини Рафаеля.
Ідея: справжня краса невіддільна від добра; возвеличення матері-жінки; непереборний вплив мистецтва на душу людини.
Художні засоби: риторичні запитання, емоційні оклики, звертання.
Ліричний герой: захоплена красою людина, яка перебуває під сильним впливом мистецтва. Але герой не просто захоплюється Мадонною, а готовий боронити світлий образ, що видно з перших рядків сонету: «Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник». Майже гнівно звучить запитання, що тільки підтверджує щирість відчуттів. Герой не розуміє, як можна байдуже дивитися на цю картину, для нього це рівносильно байдужості до мистецтва взагалі.
Сонет цікавий за формою, глибокий за суттю. Помітно, що Іван Франко пройнявся італійським мистецтвом , адже тема його твору – картина італійського художника, а форма твору – зароджений в Італії сонет. Подібно до Великих Данте та Петрарки Іван Франко прославляв ідеалізовану жіночність.
Объяснение:
В повести «Химера лесного озера» автор изобразил искателей приключений, романтиков Митька и Сергея. Ребята летом собрались в Митиной бабушке, чтобы ловить насекомых коллекции, удить рыбу, купаться и ходить в лес. Но произошло событие, которое изменило все планы этих любознательных мальчишек. Они начали готовиться к встрече с чудовищем, живущий в озере. Ребята смелые, отважные, не каждый бы остался на ночь у озера. Правда, им тоже было страшно, и они не стесняются в этом признаться: «Лезть хотел, но боялся - страх друг», «И я боялся. И дрожал ».
Митька и Сергей целый месяц чувствовали себя исследователями, следопытами, искателями. Они бегали в библиотеку, прочитали много интересного о стегозавров и археоптериксов. Бабушка не могла нахвалиться мальчиками: «Тихие, смирные, послушные, усидчивы. А книги как любят! Это же счастье - таких детишек иметь ».
Ребята дружелюбные, они не обиделись на Василия, который хотел их обмануть и напугать. Напротив, поблагодарили его за то, что устроил им такие интересные каникулы: «Мы открыли для себя такой мир, который тебе, Вася, и не снился».