мне очень мне нужно это сегодня . Я собираюсь на рисование поэтому мне некогда делать , а вернусь я очень поздно ,поэтому за ранее " " (задание мини ) . :написати твір: Душа Федька - загадка без відповіді (1 страница )
Федько, головний герой оповідання, постійно знаходить собі якісь пригоди: або змія в хлопців забере, або зруйнує хатки з піску. Але, незважаючи на розбишацький характер, він мав чесне й відважне серце. Завжди говорив він правду, за це й нагороджував його батько. Хлопцю протиставляється образ ніжного та розпещеного Толі. У його підступній душі зароджується заздрість і підлість, через які і гине Федько. Найбільше вражає те, що Толя абсолютно не переживає з приводу смерті товариша, який хотів уряту
Ліричний герой вірша горить бажанням перетворити світ. Він уявляє собі, що все буде раціонально, з користю: зорі — дітям, барви -— гарній дівчині, щоб її покохав хлопець. Герой сповнений радості життя, яку дає природа — гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в ній немає ладу, якого б йому хотілося. Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке безглузде, на перший погляд, запитання: Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Виявляється, що подібне «бажання» М. Семенко може здійснити сам, і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він стягує місяця й дає йому «березової каші», роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька. Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку, Його не влаштовує навіть сама природа, він називає її «балаганом» і прагне, щоб її «чорти вхопили», адже його «бажання» неможливо виконати.
Люди грішили, не слухали Божих настанов, тому Господь вирішив їх покарати — знищити рід людський через всесвітній потоп. Тільки благочестивому Ноєві сказав він, щоб той збудував великий корабель-ковчег, посадив туди свою сім'ю і взяв «усякої тварі по тарі» — тварин, птахів, різної живності. Ной так і вчинив. Розпочався дощ, який тривав сорок днів і сорок ночей. Усе було затоплене. Довго плив корабель по водній пустелі. Ной випустив ворона, той політав-політав і повернувся — немає суші. Через тиждень випустив Ной голубку, і та повернулася. Ще через тиждень голубка принесла зелену гілочку. Це означало, що земля близько. Вийшов Ной на сушу, і від нього розпочався новий рід людський, а від тварин, що він випустив, — їхній рід.
Федько, головний герой оповідання, постійно знаходить собі якісь пригоди: або змія в хлопців забере, або зруйнує хатки з піску. Але, незважаючи на розбишацький характер, він мав чесне й відважне серце. Завжди говорив він правду, за це й нагороджував його батько. Хлопцю протиставляється образ ніжного та розпещеного Толі. У його підступній душі зароджується заздрість і підлість, через які і гине Федько. Найбільше вражає те, що Толя абсолютно не переживає з приводу смерті товариша, який хотів уряту