Валерій Олександрович Шевчук народився в Житомирі у родині шевця.
1956
Закінчив школу, пробував вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Працював підсобним робітником у час ремонту Плужненського аграрного ліцею.
1957
Закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод.
1958
Вступив на історико-філософський факультет Київського університету.
1960
Почав писати новели.
1961
Дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться». Написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірнику.
1963
Відправлений до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія» В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.
1965
Повернувся додому.
1966
Закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя.
1967
Вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.
1969
Написав повість «Золота трава» (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті «Мор».
1979
Книга «Крик півня на світанку».
1981
Книга «Долина джерел».
1983
Книга «На полі смиренному».
1984
Книга «Барви осіннього саду».
1986
Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури».
1988
Ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.
1999
Винагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.
2001
Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання».
Ще з самого дитинства в кожному з нас виховували повагу: повагу до старших, до батьків, до вчителів і, врешті-решт, до самих себе. Нам повсякчас нагадували, що коли ти сам себе не поважаєш, то інші теж не будуть тебе поважати! Але, якщо це настільки широкорозповсюджений факт, чому ж ми так часто гаєм прояви антиповаги у відносинах між батьками і дітьми, вчителями і учнями, а також не рідко між звичайнісінькими перехожими – зовсім незнайомими людьми! Чому ці всім добре відомі правила знають не всі, а дотримуються їх взагалі рідкісні «екземпляри»? Отже, що таке повага? Які її прояви? І як її в собі виховати? Думаю, буде доречним згадати прислів’я: «З яким хлібом ти до людей, з таким і вони до тебе!». Тобто перш за все потрібно навчитись поважати інших. Гадаю, перший крок на шляху до виховання у самім собі поваги до оточуючих нас людей буде таким: навчитися слухати (не перебивати посеред розмови) співрозмовника, вникати в зміст їхньої розповіді, підтримувати розмову власними доречними репліками, виявляти доброзичливість, посміхатися. Якщо ви підлеглий – сумлінно виконувати свої обов’язки на роботі. Якщо ви учень – вчитися в повну міру власних сил. І, найголовніше, – ніколи не ображати людину.
Валерій Олександрович Шевчук народився в Житомирі у родині шевця.
1956Закінчив школу, пробував вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Працював підсобним робітником у час ремонту Плужненського аграрного ліцею.
1957Закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод.
1958Вступив на історико-філософський факультет Київського університету.
1960Почав писати новели.
1961Дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться». Написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірнику.
1963Відправлений до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія» В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.
1965Повернувся додому.
1966Закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя.
1967Вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.
1969Написав повість «Золота трава» (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті «Мор».
1979Книга «Крик півня на світанку».
1981Книга «Долина джерел».
1983Книга «На полі смиренному».
1984Книга «Барви осіннього саду».
1986Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури».
1988Ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.
1999Винагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.
2001Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання».