На мою думку, людина повинна не опускати руки за будь-яких обставин, боротися за свою правду, свої погляди, не примирятися з обставинами, що склалися, а змінювати їх на свою користь.
По-перше, звичайно, шлях відступу і найменшого спротиву завжди легший, аніж спроба щось змінювати. Та й почуття особистого комфорту частіше за все пересилює бажання кидати виклик. Інколи інстинкти самозбереження підказують, як краще викрутитися в складній ситуації, але в більшості випадків це просто боягузтво.
По-друге, відстоювати те, у що віриш - важливо. Це те, що робить нас тими, хто ми є. Тільки слабка людина може відмовитися від своїх переконань під тиском життєвих обставин.
Отже, краще кидати виклик незручним умовам і ситуаціям, відстоюючи власні принципи, а не поступатися ними заради комфорту, самозбереження, втрачаючи частинку свого "я".
Як швидко проходить життя...День за днем проминає й за вікном уже нас чекає запашний, теплий травень. Це місяць, в якому випускники школи прощаються із шкільними клопотами й розвагами, щоб стати на порозі дорослого, такого непростого життя. На мою думку, в цей час кожен із нас замислюється над тим, що потрібно взяти із собою в майбутнє. Так, це не просте, а дуже важке питання. Я вважаю, що найціннішим скарбом, який набула під час навчання в школі, є мої знання.За цей некороткий час усім нам довелося прочитати безліч підручників, художніх, історичних книжок. Все те, чого дізнались із них, чого навчилися, матиме в майбутньому важливе значення і, неодмінно, стане в пригоді.
Я так вважаю, тому що ніхто не може знати, що нас чекає завтра: добро чи зло, радість чи смуток. А всі знання, які ми почерпаємо з літератури,назавжди стають невід'ємною частиною життя, ношею, тягар якої не хилить до землі, а навпаки дозволяє здійнятись до неба.