Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Тарас Григорович Шевченко ( великий Кобзар) - видатний український поет. Його твори відомі на весь світ. Народився Кобзар 9 березня 1814 року у селі Моринцях на Черкащині. У 24 роки його було викуплено з кріпацтва. У 1840 році світ уперше побачив книгу, яку запам'ятають назавжди. Цю книгу Шевченко назвав "Кобзар". Наприклад у Франції знають 4 українських людей - Шевченка, Кличка, Шептуху і Мартиновську. Ці люди або спортсмени, або поети, або кухарі. Тарас Григорович Шевченко помер 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі. Поховано Кобзаря в Україні, за його бажанням на Чернечій горі, яка зараз зветься Тарасовою.
Мамо моя, ти добра й прекрасна!
Вдячний тобі, що мене зростила.
Вдячний тобі, що, про себе забувши,
Все якнайкраще мені віддавала.
Тату рідненький, ти сильний і мужній.
Ти мене вчив, як за щастя боротись.
Ти все життя невтомно працюєш,
Щоб наша сім"я нестатків не знала.