Найбільше мені сподобався другий розділ повісті. У нім розповідаеться про те що Михайлик почув що у дядька Юхрима є гнига ,,Пригоди Тома Соера". Захотівши її почитати хлопчив попрямував до Юхрима, але той відповів що дость кинигу лише за 4 склянки гарбузового насіння. Хлопчик намагався поторгувати та не вийшло. Вдома він двзнався що у мами є гарбузове насіння. Взявши його без її відома він попрямував ща книжко до Юхрима. Та на дорозі йому зустріла мати і дитя. Вони були бвдними тому щебракували. Хлопчик відсипав їм трохи насіння та пішов далі. Юхрим відмовився давати йому книгу и тому дав йому казки. Повернувшись додому мати запитала чи то не він дав хлопчику насіннч. Михайлик покивав голово. Мати була рада що в неї добра та співчутлива дитина.
Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.
Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.
Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.