Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
У нашій родині дні народження - одні з головних свят і тому ми з нетерпінням їх чекаємо. З самого ранку чути телефонні дзвінки від родичів, знайомих і друзів з щирими, привітаннями. Саме тоді ми й за мо гостей на вечірнє частування. Цілий день ми старанно готуємось до свята: прибираємо у хаті, прикрашаємо кімнати і готуємо смачну вечерю. Цим займаються усі члени сім"ї. І ось приходить час,коли гості збираються у хаті.Приходити на день народження можуть як дорослі,так і малі. Зайшовши,вони дарують подарунки іменинникові, вітають його з днем його народження. Потім уся сім"я при гостей до столу, де уже готові усі святкові страви. У перші хвилини застілля лунають численні тости з вітаннями. Пізніше дітвора йде до дитячої кімнати грати різні ігри. Дорослі ж продовжують бенкетувати. Під самий кінець вечора іменинник гасить свічки на святковому торті і ділиться ним з усіма присутніми. За тим гості дякують за смачну вечерю і хороший вечір та йдуть додому. Ось так і закінчується день народження. Мені дуже подобається святкування цього дня.