“Русалонька із 7 в” родове дерево Софійки можна описати ще так: Все почалося із Клави. Клава – хвороблива жінка, перша власниця коралів, якавийшла заміж за Корнія. У них була дочка Горпина вона вийшла заміж за Павла, у них була дочка Ніна. У Ніни була дочка Ліна, яка одружилася з Максимом і у них було дві дочки: Тетяна (мама Софійки) та Сніжана (лікар-травма-толог).Тетяна, була одружена зі Славком і у них було двоє дітей: Софійка то Ростик
Сніжана, одружилась із Сергієм і у них народився син Сергійко молодший
Данило Міщенко – двоїста душа, пропив своє і чуже майно
Михайло – брехун, потайки вивіз Юзефу
Онук-вусань
Правнук Валентин Білий – брехун, цурається своїх дітей
Хлопчик з фотографії (син Валентина, який мешкає у Вишнополі)
Іринка (дочка Валентина, яка мешкає в Києві, у графському маєтку)
Рід Кулаківських “Русалонька із 7-В“
На чолі роду Кулаківських стоїть Гордій. Всі незгоди почалися через те, що він обдурив багатьох людей (обманом відібрав маєтності Данила міщенка та інших дворян). У нього було троє дітей: Фрол, Яків та Франя.
Фрол випадково загинув, коли діставав зброю із скрині.
Франя – вийшла заміж за Корнія (нареченого Клави) приворожила його. Але чоловік не любив її.
Яків –помер вдавившись картоплею на чужому обіді. Жінку заморив голодом.
У Якова був син Василь (Василь – 40 років просидів в погребі, дезертир). У Василя було двоє дітей – Іван та Катерина.
У Івана був син Толик, у Толика – батько Вадима, і останній з їхнього роду Вадим.
Іван – рано помер, люди побили, що лазив по людських городах
Катерина –добра, вихована. Згоріла від удару блискавки
Толик – все життя тиняється, хотів продати хату разом з бабою
• «Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». • «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». • «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти». • «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав». • «До ть мені, Господи свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю».
Схарактеризувати Софійку з твору "Русалонька із 7-В" пропоную так: Софійка - звичайна дівчинка середнього шкільного віку. Вчиться Софія непогано, просте вона не є відмінницею. Стосунки з колективом у школі у неї теж посередні, вона не є лідером. Несподівано дівчина закохується у Вадима - самотнього багатого хлопця без опіки батьків, який виховується вулицею. Сашко - хлопець, що закоханий у неї, є для Софії "бомжиком". Тут проявляється її закомплексованість та небажання сприймати світ серцем. Софія бачить очима. Вадим краде та палить, проте дівчина на це не зважає. Вона свято вірить у їхнє кохання та майбутнє продовження. Наприкінці твору дівчина зрозуміла всю сутність Вадима, проте на чуйного та надійного Сашка її очі так і не розкрились. Тобто Софійка - це, насамперед, людина, з усіма її достоїнствами, вадами та недоліками.
“Русалонька із 7 в” родове дерево Софійки можна описати ще так: Все почалося із Клави. Клава – хвороблива жінка, перша власниця коралів, якавийшла заміж за Корнія. У них була дочка Горпина вона вийшла заміж за Павла, у них була дочка Ніна. У Ніни була дочка Ліна, яка одружилася з Максимом і у них було дві дочки: Тетяна (мама Софійки) та Сніжана (лікар-травма-толог).Тетяна, була одружена зі Славком і у них було двоє дітей: Софійка то Ростик
Сніжана, одружилась із Сергієм і у них народився син Сергійко молодший
“Русалонька із 7 в” родове дерево Міщенків виглядає так: Іра, Валентин, Вусань, Мішель, Данило – Міщенки (Білі).
Данило Міщенко – двоїста душа, пропив своє і чуже майно
Михайло – брехун, потайки вивіз Юзефу
Онук-вусань
Правнук Валентин Білий – брехун, цурається своїх дітей
Хлопчик з фотографії (син Валентина, який мешкає у Вишнополі)
Іринка (дочка Валентина, яка мешкає в Києві, у графському маєтку)
Рід Кулаківських “Русалонька із 7-В“
На чолі роду Кулаківських стоїть Гордій. Всі незгоди почалися через те, що він обдурив багатьох людей (обманом відібрав маєтності Данила міщенка та інших дворян). У нього було троє дітей: Фрол, Яків та Франя.
Фрол випадково загинув, коли діставав зброю із скрині.
Франя – вийшла заміж за Корнія (нареченого Клави) приворожила його. Але чоловік не любив її.
Яків –помер вдавившись картоплею на чужому обіді. Жінку заморив голодом.
У Якова був син Василь (Василь – 40 років просидів в погребі, дезертир). У Василя було двоє дітей – Іван та Катерина.
У Івана був син Толик, у Толика – батько Вадима, і останній з їхнього роду Вадим.
Іван – рано помер, люди побили, що лазив по людських городах
Катерина –добра, вихована. Згоріла від удару блискавки
Толик – все життя тиняється, хотів продати хату разом з бабою
Дядько Вадима – помер від наркотиків
Батько Вадима – не піклується про сина
Вадим – лихий, зухвалий хлопчина