У соціальній психології є декілька цікавих досліджень, які пояснюють те, як більшість людей формують ключові групи спілкування. Особливо діти та підлітки, хоча й часто дорослі, обирають друзів базуючись, перш за все, на близькості.
Навіть перебуваючи у класі у коледжі, з ким швидше всього ви подружитеся? Це будуть не ті люди, які матимуть такі ж особистісні характеристики та інтереси, що й ви, а ті, котрі сидітимуть поряд.
Результати досліджень підтверджують той факт, що економічна мобільність людини великою мірою залежить від країни, в якій ця людина мешкає. У певних країнах ваші шанси покращити своє фінансове становище доволі високі. У інших, на зразок тих, звідки родом наші троє прийомних дітей, ваші шанси покращення фінансової ситуації наближаються до нуля.
Скажімо ще простіше: все, що знаходиться поряд з вами, здійснює величезний вплив на вас та ваше життя. Як мудро сказав Джим Рон: «Ви — щось посереднє між п’ятьма людьми, з якими проводите найбільше часу». Подібно висловився і засновник «Yahoo!» Тім Сандерс: «Ваше оточення — ваше надбання!».
Якщо ви відчуваєте, що зупинилися на місці і не можете досягти потрібного прогресу, огляньтеся довкола. Більшість людей пристосовуються до будь-якого середовища, в якому опиняються. У них є те, що психологи називають «зовнішнім контролем» — коли вони переконані, що зовнішні фактори визначають напрямок їхнього життя. Відтак, вони не беруть на себе відповідальності за формування власного оточуючого середовища, яке у результаті формує їх.
Хто ті люди, що знаходяться найближче до вас?
Як саме вони увійшли у найближче коло вашого спілкування?
Ваше зближення було цілеспрямованим чи просто так було зручно?
Ці люди сприймають вас як людину вищого рівня?
Чи вони ставлять вас ще на нижчий щабель, аніж ви самі себе ставите?
Найшвидший іб змінити своє життя
Якщо ви хочете поліпшити життя і досягти успіху, то вам потрібно оточити себе людьми, чиї стандарти й вимоги до життя вищі за ваші. Як сказав Тоні Роббінс: «Ваше життя — це відображення ваших стандартів або те, що ви готові терпіти. Більшість людей готові терпіти нездорові стосунки, погані фінансові умови та робочу, які ненавидять. Якщо ж не готові, то цього всього в їхньому житті не буде».
Загальноприйнятий підхід до особистісного зростання та життєвих змін — розвиток сили волі, розширення власного світогляду або прояв більшої сміливості. І кожна з цих якостей повинна проявитися у визначений момент.
Але якщо ваше оточення радикально суперечить цілям, яких ви намагаєтеся досягти, то ваше життя перетвориться на безперервну боротьбу. Значно краще та простіше — цілеспрямовано змінити своє оточення.ответ:
Объяснение:
Владимир Дрозд двадцатитрехлетним юношей выдал первую книгу новелл и рассказов ("Люблю синие зори", 1962) и сразу был принят в Союза писателей. Начав литературную работу как новеллист и продолжая изредка печатать новеллы, Дрозд постепенно утверждается как автор повести и романа.
Биография писателя - "сын колхозника из глухого полесского села" сразу после школы стал журналистом в районной газете, окончил университет, дорос до известного столичного писателя - вошла в его произведения как продуктивный литературный прием, устойчивый архетип его творчества.
Несколько особняком стоят в творчестве писателя романы-биографии "Ритмы жизни" (1974), "Дорога к матери" (1979) - о семье академика Богомольца, "Добрая весть" (1987) - о Ювеналия Мельникова, "малоросса" из Черниговской губернии, "росийськопидданого", одного из первых марксистов в Украине Все написано неиндивидуализированного словом учебника по истории с обязательными для литературного произведения "художественными картинками". Но это, можно сказать, случайные - тематически и жанрово - для прозаика романы вовсе не случайны в психологическом, мировоззренческом плане: в целом все его произведения можно разделить на две группы - такие, которые мог бы написать "кто-то другой", и такие, что их мог написать только В. Дрозд. С одной стороны - что-то бодренько и оптимистичное о колхозном селе (повести "Так было, так будет", "Новоселье", 1987), о неустанный справедливость советской юриспруденции ("Инна Сиверская, судья", 1983), о тех же героев-революционеров . С другой - произведения, которые мог написать только В. Дрозд и не имели "зеленой улицы": повесть "Оборотень", на всякий случай переназвана в издательстве на "Одинокого волка", шла к читателю двенадцать лет, "Ирий" - шесть; опубликован лишь в журнальном варианте роман "Катастрофа" (Витчизна. 1968. № 10) - более двадцати и т.д..
По глубине волнующе-достоверного самоанализа персонажа-писателя из романа "Спектакль" Ярослава Петруни, раздвоенного на "чиновника от литературы" и действительно талантливого литератора, который за неимением характера, чувство долга перед людьми, эгоизм, жизненные обстоятельства не смог себя реализовать, отчетливо прочитывается проблема раздвоения, расщепления творческого сознания самого автора.
Основные произведения - повести и романы "Маслины" (1967), "Семирозум" (1967), "Ирий" (1974), "Катастрофа" (1968), "Спектакль" (1985), "Листья земли", много новелл - изображают, повторяют, доосмислюють полесскую Йокнапатофа, малый вселенная, имеет все признаки большого мира, с центром в Пакула. Если кто-то из героев и вырывается за пределы этого мира, то за подтверждением своего бытия возвращается назад, в Пакуль.
Пакульского мир герой Дрозда, выходя за свои пределы - улетая в Ирий (Ирием называется первая остановка "отлета" автобиографического героя, городок, куда его, подростка, забирают дядя и тетя заканчивать школу), - то Андрей Литвин ("Маслины"), или Петруня ("Спектакль"), или Харлан и Шишига ("Одинокий волк", 1983) - берет с собой хотя бы и не хотел: он, мир, земля, навечно занесен в его душу и память. Каждый возвращается в Пакуль - физически или мысленно, как возвращаются птицы из теплых краев, как возвращается туда сам автор в своих произведениях. Пакуль - место, откуда берет начало и где завершается мистерия человеческой жизни Дроздов героя, эдемский сад его невиновности (грехопадения происходит за пределами мира Пакула) и долина плача, раскаяния и искупления, куда возвращается его душа на страшный суд совести.
Могила Владимира Дрозда на Байковом кладбище
С произведениями В. Дрозда, такими, как повести "Ирий", "Замглай", "Баллада о Сластена", "Одинокий волк", новеллы "Солнце", "Три волшебных жемчужины", "Белый конь Шептало", связанные достижения причудливой прозы, украинского варианта модного в литературе 70 - х мифологизму. Надо сказать, художественная условность у В. Дрозда вполне оригинальная, несилувана, причудливо-раскованная, вырастает из традиций национальной "химерия" и демонологии - и литературной (В. Дрозд подчеркивает влияние на него Гоголя и Лесиной "Лесной песни"), и фольклорной - сказки, легенды, предания, былины, обломков славянской мифологии, которая по сей день держится "полесских лесов и болот со всем их чертовщиной". Густая мифологичность, но другого, более философского плана, пронизывает все клетки отмеченного Шевченковской премией романа "Листья земли". Оригинальный В. Дрозд и в своей автобиографической "повести-шоу" "Музей живого писателя ..." (1994).
Объяснение: