11. Чого кінь шептало ніколи не міг зрозуміти в інших коней? а) що сперечались на кожнім кроці б) що показували свій характер в) що бігли дуже швидко г) що дуже повільно йшли
Художня лiтература - це особлива форма естетичного освоєння свiту, за до якоï кожна людина збагачує себе духовно. Особисто я, вивчаючи лiтературу, розширила уявлення про стародавнi епохи. Лiтература навчила мене мрiяти, переживати разом iз персонажами творiв, збагатила мою мову, адже мова творiв i усноï народноï творчостi, i украïнських письменникiв - це зразок, це мовленнєвий орiєнтир. Украïнський народ має велику культуру i славну iсторiю. Твори украïнськоï лiтератури допомагають заглибитись у iсторiю нашоï культури, збагнути, як i чим жив наш народ у рiзнi часи i епохи. Зрозумiти душу народу, його внутрiшню велич i красу, безмежну любов до Украïни до поетичнi твори. У восьмому класi ми вивчали лiричнi пiснi, у яких - любов, терпiння, переживання, вiчне почуття кохання. Поетичне слово Тараса Шевченка, Iвана Франка, Лесi Украïнки розкриває високi моральнi цiнностi нашого народу: чеснiсть, незламнiсть, вiдданiсть. Я була вражена майстернiстю Лесi Украïнки i з великим задоволенням прочитала поему "Давня казка". Поема до зрозумiти працю поета, зазирнути у майстерню письменника. Я зрозумiла: щоб народ знав i пам'ятав твори, автор має намагатися, щоб його слово було, як "пiсня i дзвiнким, i гучним", щоб "розходилось свiтом стоголосою луною".
– Лесю, вас називають геніальною Поетесою, дочкою Прометея, романтичною непересічною особистістю, а от мати нагородила Вас псевдонімом – Українка. Чому саме таким?
– Усе дуже просто, адже цей почесний псевдонім вказує на моє походження, на те, що я не соромлюсь своєї національності, захищаю Батьківщину сильним словом, а також доводжу світу, що українська література нічим не гірша зарубіжної й має своє почесне місце в серці кожного читача.
– Мати мала великий вплив на вас, але й уся сім’я до розвинутися вашим здібностям?
– Звісно. В родині спілкувалися українською мовою, шанували народні звичаї, читали українські книжки, а також видання іноземними мовами. Мій дядько, Михайло Драгоманов, – відомий публіцист, критик, історик. Мати, Олена Пчілка, – відома письменниця. Старший брат, Михайлик, рано зацікавився книгами, завдяки чому і навчив мене, чотирирічну дівчинку, читати разом із ним. Тому мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини, але від того не менше кололи мене поетичні терни.
- це особлива форма естетичного освоєння свiту, за до якоï кожна
людина збагачує себе духовно.
Особисто я, вивчаючи лiтературу, розширила уявлення про стародавнi епохи.
Лiтература навчила мене мрiяти, переживати разом iз персонажами творiв, збагатила
мою мову, адже мова творiв i усноï народноï творчостi, i
украïнських письменникiв
- це зразок, це мовленнєвий орiєнтир.
Украïнський народ має велику культуру i славну iсторiю. Твори
украïнськоï лiтератури допомагають заглибитись у iсторiю нашоï
культури, збагнути, як i чим жив наш народ у рiзнi часи i епохи. Зрозумiти душу
народу, його внутрiшню велич i красу, безмежну любов до Украïни до
поетичнi твори.
У восьмому класi ми вивчали лiричнi пiснi, у яких
- любов, терпiння, переживання, вiчне почуття кохання. Поетичне слово Тараса
Шевченка, Iвана Франка, Лесi Украïнки розкриває високi моральнi цiнностi
нашого народу: чеснiсть, незламнiсть, вiдданiсть. Я була вражена майстернiстю
Лесi Украïнки i з великим задоволенням прочитала поему "Давня казка". Поема
до зрозумiти працю поета, зазирнути у майстерню письменника. Я зрозумiла:
щоб народ знав i пам'ятав твори, автор має намагатися, щоб його слово було, як
"пiсня i дзвiнким, i гучним", щоб "розходилось свiтом стоголосою луною".