М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

/ /Василь Симоненко звертаючись до читача в поезії ти знаєш що ти людина в кожній людині вбачає. 1)Старі речі можуть бути чарівними.
2)За злочини предків відповідають їхні нащадки.
3)Потрібно виважено обирати супутника життя.
4)Необхідно берегти братів наших менших.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
аян45
аян45
07.11.2020
Моя рідна Україна - це земля на якій я народився і живу, це земля моїх дідів та прадідів, які прагнули до волі та кращого життя. Яку я бачу свою країну у майбутньому ? Я бачу її країну щасливою , стабільною  та вільною.Я хочу щоб моя країна була вільною і  єдиною країною .  Я хочу щоб моя країна мала хорошу владу . Я хочу щоб люди які стояли на майданах  у Києві , Львові , Донецьку , Харкові та інших містах були щасливі за свою країну , за те яка вона була і якою стала . Я мрію що все таки моя країна у майбутньому буде незалежною державою .Вірю і знаю - Україна у майбутньому стане прекрасною та сильною державою. Де її будуть поважати та цінувати не тільки в Європі, а й у цілому світі!
     
Моя родная Украина - это земля на которой я родился и живу , это земля моих дедов и прадедов , которые стремились к свободе и лучшей жизни. Какой я вижу свою страну в будущем? Я вижу ее страну счастливой , стабильной и свободной .Я хочу чтобы моя страна была свободной и единой страной. Я хочу чтобы моя страна имела хорошую власть. Я хочу чтобы люди стоявшие на площадях в Киеве , Львове , Донецке , Харькове и других городах были счастливы за свою страну , за то какая она была и какой стала . Я мечтаю что все-таки моя страна в будущем будет независимым государством. Верю и знаю - Украина в будущем станет прекрасным  и сильным государством. Где ее будут уважать и ценить не только в Европе , но и во всем мире!
4,5(41 оценок)
Ответ:
34we523
34we523
07.11.2020
Твір за повістю Г. Тютюнника «Климко»
Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Пятница 4 сентября
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».

Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість до ншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.

Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».

Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
4,7(88 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ