Народився на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії. Навчався у Харківському реальному училищі, звідки був виключений за поширення народницьких ідей, потім вступив до Харківського університету і закінчив його. З 1881 по 1885, з 1886 по 1893 роки учителює на Харківщині, Сумщині, Катеринославщині. Деякий час працював статистом Херсонського губернського земства.
Поет, прозаїк, драматург, учений. Автор п'яти збірок віршів ("Під сільською стріхою", "Під хмарним небом", "Хвилини" та ін.), оповідань, повістей ("Серед темної ночі", "Під тихими вербами"), п'єс ("Ясні зорі", "Серед бурі", "На громадській роботі" та ін.), етнографічного збірника в трьох томах, "Словаря української мови".
Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка "Украла"
Мені важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героїні оповідання Б. Грінченка "Украла". Щоб справедливо оцінити її вчинок, я спробувала сама стати на її місце і відчути все те, що відчувала ця голодна дівчинка. Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали "на гарячому".
Але я не можу назвати її "злодійкою" і вимагати, як "...один великий школяр, не дуже розумний і не дуже жалісливий": "Бач, що вигадана, — красти! її треба прогнати з школи!" Переживання маленької героїні, яка "часто сидить на сухому хлібові", дуже болючі й щирі. Це свідчить про те, що вона — чесна і добра дитина, але мучиться від голоду, переживає і все ж чинить зло. Олександра ж не винувата, що у своїй сім'ї з батьком-п'яницею їй доводиться не жити, а тільки існувати! Я уявляю, як заздрила дівчинка подрузі Прісці, що завжди приносила з дому пиріжки, перепічки, коржі!
У кожного грамотного людини є своя бібліотека. Сюди входять книги, що належать йому. У кого-то бібліотека велика і серйозна, у кого-то книг мало. Наприклад, велика бібліотека у мого дідуся. У нього на полицях стоїть багато спеціальної технічної літератури. Зазвичай я користуюся книгами своїх батьків. Серед них багато художньої літератури, класики, яка потрібна в школі. Але у мене теж є своя власна бібліотека, правда, невелика. Вона стоїть в окремій шафі. Вона складається з тих книг, які мені дарують на свята. Більшість цих книжок - історичні романи, романи - «фентезі», а ще історичні енциклопедії з картинками. Я люблю читати про пригоди людей в далекі історичні епохи, а ще про реально існуючих персонажів історії. Мої друзі і родичі всі знають про моє захоплення і намагаються дарувати мені книги саме такого плану. Щоправда, в мою колекцію «затесалося» ще кілька книг по навчанню, пара детективів і «жахів» Стівена Кінга. А ще два шикарних товстих томи Достоєвського. Його мені подарувала бабуся. Ці два томи я поки все не прочитав. А ось решта книги в моїй бібліотеці - прочитані. З того, яка у людини бібліотека, можна судити про його особистості. Якщо це суцільно «бандитські» трилери, погані «ужастики» і еротичні романчики, значить, і інтереси у людини відповідні. А ось маленька бібліотека ще не означає, що людина не читає книг. Адже деякі читають електронні книги, а інші беруть книги в бібліотеці, щоб не витрачати на це зайвих коштів .
Народився на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії. Навчався у Харківському реальному училищі, звідки був виключений за поширення народницьких ідей, потім вступив до Харківського університету і закінчив його. З 1881 по 1885, з 1886 по 1893 роки учителює на Харківщині, Сумщині, Катеринославщині. Деякий час працював статистом Херсонського губернського земства.
Поет, прозаїк, драматург, учений. Автор п'яти збірок віршів ("Під сільською стріхою", "Під хмарним небом", "Хвилини" та ін.), оповідань, повістей ("Серед темної ночі", "Під тихими вербами"), п'єс ("Ясні зорі", "Серед бурі", "На громадській роботі" та ін.), етнографічного збірника в трьох томах, "Словаря української мови".
Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка "Украла"
Мені важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героїні оповідання Б. Грінченка "Украла". Щоб справедливо оцінити її вчинок, я спробувала сама стати на її місце і відчути все те, що відчувала ця голодна дівчинка. Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали "на гарячому".
Але я не можу назвати її "злодійкою" і вимагати, як "...один великий школяр, не дуже розумний і не дуже жалісливий": "Бач, що вигадана, — красти! її треба прогнати з школи!" Переживання маленької героїні, яка "часто сидить на сухому хлібові", дуже болючі й щирі. Це свідчить про те, що вона — чесна і добра дитина, але мучиться від голоду, переживає і все ж чинить зло. Олександра ж не винувата, що у своїй сім'ї з батьком-п'яницею їй доводиться не жити, а тільки існувати! Я уявляю, як заздрила дівчинка подрузі Прісці, що завжди приносила з дому пиріжки, перепічки, коржі!