Роксолана - моя улюблена героїня
В українській літературі є ціла низка жіночих образів, які уособлюють вірність, красу, мужність, любов до рідного краю. Серед жіночих образів нелегкої долі, але відданих Україні, є образ Роксолани.
Уперше з образом Роксолани я познайомилась, коли дивилася з сім'єю фільм «Роксолана». У фільмі цей образ створила на екрані Ольга Сумська. І мені здалося, що Роксолана-Сумська затьмарює образ літературний, і тоді я почала уважно перечитувати роман П. Загребельного «Роксолана».
Читаючи однойменний роман П. Загребельного, я все більше і більше закохувалася в образ цієї жінки, яка боролась за свою особистість. Я вже знала, що прообразом цієї героїні була Настя Лісовська — донька священика із Рогатина. Я була сповнена гордості за наших українок, які мали добру душу, вольовий характер, були мужніми і наділеними багатим розумом.
Я уявляю, як нелегко було стати їй султаншею, адже до неї найвища влада ніколи не належала жінці. Здобувши владу, Роксолана не забуває про рідний край, намагаючись, чим може, допомагати. Хіба можна не полюбити цей образ? Образ жінки красивої, волелюбної, яка долає любов'ю і розумом усі бар'єри на своєму шляху. Ця жінка захоплює мене всім: і образом жінки — вірної дружини султана, і образом матері — як матір своїх синів, і образом господині, яка дає лад в домі, і образом жінки-друга, яка підтримує свого чоловіка, намагаючись дати корисну пораду, підтримати його душевні сили. Мені подобаються в нашій літературі образи розумних, красивих, благородних постатей, а Роксолана була саме такою. Нею пишався чоловік, її поважали і поважають не одне покоління турків, нею захоплюємося і пишаємося ми, українці, її далекі нащадки.
Недавно нам задали написать сочинение на такую-то тему (напиши о том, что задавали на урок). Для того, чтобы его написать я много думал или думала, что же лучше выбрать для этого сочинения. Я вспоминал разные истории, которые со мной случались, об которых мне рассказали родные, близкие, друзья, и те, что я узнал о них из книг, журналов, интернета. Сначала я хотел спросить маму, что лучше написать, но подумал, что лучше будет, если я ей прочитаю уже готовое сочинение, которое я сам напишу. И так, хорошенько подумав, я взялся за работу. Я писал почти всё, что приходило мне в голову, потом много исправлял, но в конце-концов я написал отличное сочинение. Когда я прочитал его маме, она сказала, что я молодец.
Ну, как то так) если что не так, извините)