Привіт Павлусе!
Я прочитав у творі як ти живеш.Це для мене якось дивно.Нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними,допомагати іншим.А ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.Не можна надіятись на що Бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.Добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.Потрібно щось робити,а не ледарювати!Тобі пощастило в житі адже на все воля Божа.Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися!Зміни своє життя в кращу сторону!
Взимку дні спливають дуже швидко. Не встигнеш озирнутися, вечір наближається швидкою ходою.
Ще тільки недавно була обідня пора, а вже сива темінь опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці. Темне покривало огортає вечірню землю. Починають включатися вуличні ліхтарики, освічуючи шлях рідкісним перехожим. Скоро довга ніч. Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку. Коли немає хмаринок, жовтим човником по нескінченому небу пропливає тільки золотий місяць та його вічні яскраві супутниці-зірки.
Ось такий швидкий зимовий вечір