Тема: зображення різного ставлення людей до перехожого (індивідуальність), який, ідучи Ідея: уславлення співчуття, розуміння горя іншого; засудження жорстокості, ненависті, заздрості, зла., раптово спіткнувся. Основна думка: в суспільстві завжди є люди, які співчувають чужому горю або, навпаки, насолоджуються тоді, коли хтось раптово спіткнувся, з кимось трапилось лихо. Метафори: "струменіла дорога", "далеч... текла2, "співали ноги", "тиша музику берегла"; "планети грядуть на орбиті" Епітети: "жадібні очі", "шалена радість", 2щастя", "сміхом гарячим", "по -лускана земля", "співчувати вбого", 2чужа біда2. Повтори: "як він ішов..", "з шаленою...", "і ніхто..."
Леся Українка майже все життя змагалася з сильною хворобою,тема болю і водночас мужності проходить у майже всіх її віршах вірш "як дитиною бувало..." яскравий цьому приклад. вже з раннього дитинства доля навчала писменницю бути не лише мужньою в боротьбі з життєвими проблемами але й гордою не дивлячись ні на що вона продовжувала посміхатися нехай всі думають що в неї все чудово хоч це було далеко не так. Ніби глузливий дитячий віршик розкриває проблему і мету всього життя української письменниці.
