«Тополя» Шевченко аналіз вірша Рік написання: 1839 Жанр: балада з казково-фантастичними подіями. Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. Проблематика «Тополя»: • вірність і зрада; • кохання щире і без почуттів; • батьки і діти. Художні засоби «Тополя» Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько». Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда». Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!» Композиція «Тополя» Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Як твір УНТ за своєю будовою містить вступ, основну частину і закінчення. У творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння. Експозиція: вступна частина до твору, де поет описує із сумом тополю. Зав’язка: Полюбила чорноброва Козака дівчина. Розвиток дії: зустрічі дівчини з козаком, які завдали молодій чимало страждань після її розлучення з хлопцем. Кульмінація: молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки для швидкого повернення козака. Розв’язка: дівчина за до зілля ворожки стала тополею. Сюжет «Тополя» Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за до Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.
Молодіжні коломийкиОй співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу, Як попросять заспівати, я ся не відкажу.Як я стану коломийки співати, співати, Засмієшся, і затужиш, і станеш гадати.
Ой дрібонько коломийка, дрібонька, дрібонька, Одна мила, друга люба, третя солодонька.
- Звідки мої співаночки! – питаються люди. В полонинах, буковинах ростуть вони всюди.
Та я собі заспіваю, тоненько засвищу, Стільки знаю співаночок, як трави та листу.
Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв, Та він мої коломийки по горах розсіяв.
Коломийку заспіваю, як ми веселенько, Коломийку заспіваю, як болить серденько.
Коли собі заспіваю, то журба щезає, Бо то ж наша коломийка такі чари має.
Ой Матію та Матію, відколи тя Зроби мені коновочки, най співанки ношу.
Зроби одну, зроби одну та зроби ще другу, Одна буде про весілля, а друга про тугу.
Ой я собі заспіваю двома голосами, Один піде понад лугом, а другий лісами.
Ри дівиці під вікном робили пізно ввечері в казці Пушкіна? А. Ткали. Б. Пряли. В. Шили. Г. Ворожили. Як довго упадав цар Салтан за своєю майбутньою дружиною? А. Один день. Б. Один тиждень. В. Один місяць. Г. Один рік. Ким доводиться ткаля молодій дружині царя Салтана? А. Матір'ю. Б. Сестрою. В. Тіткою. Г. Подругою. Скільки сестер-заздрісниць було у дружини царя Салтана? А. Дві. Б. Три. В. Чотири. Г. П'ять. Який титул був у Гвідона в пушкінської «Казки про царя Салтана...»? А. Князь. Б. Принц. В. Царевич. Г. Королевич. Якого зросту народився син царя Салтана Гвідон в казці Пушкіна? А. В один дюйм. Б. В один аршин. В. З нігтик. Г. З пальчик. Д. З коломенскую версту. Де князь Гвідон з казки Пушкіна провів своє дитинство і юність? А. В царство славного Салтана. Б. На острові Буяні. Г. В морі-океані. Д. У лукомор'я. Яке по-батькові у пушкінського князя Гвідона? А. Єлисейович. Б. Русланович. В. Салтанович. Г. Дадонович. Повз якогось острова лежав шлях у царство пушкінського царя Салтана? А. Забіяки. Б. Буяна. В. Скандаліста. Г. Хулігана. Куди потрібно пливти з острова Буяна, щоб потрапити в царство славного Салтана? А. На південь. Б. На північ. В. На схід. Г. На захід. Що росло на безлюдному острові Буяні до того, як там дивним чином виріс місто? А. Один дуб. Б. Дві пальми. В. Три сосни. Г. Березовий гай. Назвіть дерево, з гілки якого зробив собі цибулю пушкінський князь Гвідон. А. Верба. Б. Дуб. В. Клен. Г. Береза. Де збудував свій палац Гвідон, син царя Салтана? А. У лукомор'я. Б. В чистому полі. В. На острові. Г. В дрімучому лісі. Що представляли собою ядерця горіхів, які гризла білочка з казки А. С. Пушкіна? А. Рубіни. Б. Сапфіри. В. Перлини. Г. Смарагди. Що збудував для своєю білки князь Гвідон? А. Бурштинову кімнату. Б. Кришталевий дім. В. Золоте дупло. Г. Смарагдову піраміду. Яку пісню виконувала білка в пушкінської "Казки про царя Салтана..."? А. "У полі береза стояла". Б. "Во саду чи, в городі". В. "Ой мороз, мороз". Г. "Ах ви, мої сіни, сіни". Хто вів облік чудесних горіхів витівниці білки? А. Сам Гвідон. Б. Чорномор. В. Дяк. Г. Варта. Яке практичне застосування знайшов князь Гвідон золотий шкаралупі від горіхів? А. Золотий запас князівства. Б. Ювелірне мистецтво. В. Стоматологія. Г. Монети. Якогось дива НЕ було за морем у "Казці про царя Салтана..."? А. Білка. Б. Тридцять три богатирі. В. Царівна Лебідь. Г. Кіт учений. Куди укусив джміль сваху бабу-Бабариху в "Казці o царя Салтана"? А. В око. Б. В лоб. В. В ніс. Г. У вухо. Ким доводиться сваха баба Бабариха князю Гвідону? А. Тіткою. Б. Бабусею. В. Мачухою. Г. Годувальницею. У будь комахи НЕ перетворювався князь Гвідон у пушкінській казці? А. Комар. Б. Муха. В. Бджола. Г. Джміль. Скільки очей у робочому стані залишилося до кінця казки у ткалі, кухарки і баби Бабарихи? А. 2. Б. 3. В. 4. Г. 5.
Рік написання: 1839
Жанр: балада з казково-фантастичними подіями.
Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.
Проблематика «Тополя»:
• вірність і зрада;
• кохання щире і без почуттів;
• батьки і діти.
Художні засоби «Тополя»
Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба».
Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько».
Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда». Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!»
Композиція «Тополя»
Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Як твір УНТ за своєю будовою містить вступ, основну частину і закінчення. У творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння.
Експозиція: вступна частина до твору, де поет описує із сумом тополю. Зав’язка: Полюбила чорноброва Козака дівчина.
Розвиток дії: зустрічі дівчини з козаком, які завдали молодій чимало страждань після її розлучення з хлопцем.
Кульмінація: молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки для швидкого повернення козака.
Розв’язка: дівчина за до зілля ворожки стала тополею. Сюжет «Тополя»
Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за до Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.