Не дарма всі люди визнають, що душа може бути як красивою, так і потворною. звичайно, далеко не завжди вона є однозначною. якщо взяти в якості прикладу якусь певну людину, то, напевно, можна прийти до висновку, що в її душі є одночасно щось красиве і некрасиве. проте найвідоміші літературні автори можуть давати нам яскраві і гострі приклади. здається, такі приклади містяться в оповіданні володимира винниченка «федько-халамидник». ключовими дійовими особами цього оповідання є федько і толік. два цих хлопчика живуть по сусідству, але, незважаючи на це, вони суттєво один від одного відрізняються. федько дуже часто робить капості, він надзвичайно активний хлопчик, нерідко це приводить його до якихось життєвих неприємностей. тим не менш, в той же самий час кожен із нас, напевно, визнає, що у нього красива душа. адже він не обманює, готовий виручити в біді, володіє високими моральними якостями і відвагою. у нього було мало спільного з толіком, тому що толік був слабким, пасивним і мало на що здібною хлопцем. проте, нехай двоє хлопців мали мало спільного, вони все одно спілкувалися. одного разу між ними стався ключовий випадок, який дуже добре дав зрозуміти, у кого з них гарна душа, а у кого – потворна. толік провокував федька перейти замерзлу водойму. фактично він підбурював його, напевно, в душі сподіваючись, що у федька не вийде, він хоч раз у житті програє. але федько був дуже вправним, йому вдалося перейти водойму туди і назад. це в певному сенсі шокувало толіка, і він сам вирішив повторити такий сміливий вчинок, хоча його до цього ніхто не підбурював. але йому нічого не вдалося, він провалився крізь лід у воду. федько мав красиву душу, він був сміливим, а тому ні секунди не думав і кинувся на . він міг загинути, але все-таки врятував толіка. більш того, він не хотів підставляти хлопчика, а тому взяв всю провину на себе перед батьками. батько його покарав, у феді була висока температура і сильний кашель, вже через три дні він помер. а ось толя був настільки потворним в душі, що попросив у федіної мами ніж, на який він раніше сперечався з федьком, і навіть не прийшов до друга на похорон. приклади цих двох хлопців чітке уявлення про те, що таке краса і потворність людської душі. подібних випадків, як у цьому романі, ви і я можемо побачити безліч у нашому житті. я думаю, що життя просто влаштована так, що далеко не у всіх однакові душі. світ не може бути повністю добрим і правильним, в ньому співіснують добро і зло. звичайно, вони знаходить відображення у людських душах, зокрема, в душах героїв оповідання володимира винниченка. закажи шкаф-купе дешевобольшой выбор моделей и расцветок! красивые вещи не должны стоить дорого
почти сто тридцать лет с тех пор, как в битве при Гастингсе (1066) норманнский герцог Вильгельм Завоеватель одержал победу над англосаксонскими войсками и завладел Англией. Английский народ переживает тяжёлые времена. Король Ричард Львиное Сердце не вернулся из последнего крестового похода, взятый в плен коварным герцогом Австрийским. Место его заключения неизвестно. Между тем брат короля, принц Джон, вербует себе сторонников, намереваясь в случае смерти Ричарда отстранить от власти законного наследника и захватить престол. Ловкий интриган, принц Джон сеет смуту по всей стране, разжигая давнюю вражду между саксами и норманнами. Гордый тан Седрик Ротервудский не оставляет надежду сбросить норманнское иго и возродить былое могущество саксов, поставив во главе освободительного движения потомка королевского рода Ательстана Конингсбургского. Однако туповатый и непредприимчивый сэр Ательстан у многих вызывает недоверие. Чтобы придать больше веса его фигуре, Седрик мечтает женить Ательстана на своей воспитаннице, леди Ровене, последней представительнице рода короля Альфреда. Когда на пути этих планов встала привязанность леди Ровены к сыну Седрика, Уилфреду Айвенго, непреклонный тан, недаром прозванный за свою преданность делу Саксом, изгнал сына из родительского дома и лишил наследства.
И вот теперь Айвенго в одежде пилигрима тайком возвращается из крестового похода домой. Недалеко от отцовского поместья его догоняет отряд командора ордена храмовников Бриана де Буагильбера, который направляется на рыцарский турнир в Ашби де ля Зуш. Застигнутый в дороге непогодой, он решает просить у Седрика ночлега. Гостеприимный дом благородного тана открыт для всех, даже для еврея Исаака из Йорка, который присоединяется к гостям уже во время трапезы. Буагильбер, также побывавший в Палестине, хвастается за столом своими подвигами во имя гроба Господня. Пилигрим защищает честь Ричарда и его храбрых воинов и от имени Айвенго, уже однажды победившего храмовника на поединке, принимает вызов надменного командора на бой. Когда гости расходятся по своим комнатам, пилигрим советует Исааку незаметно покинуть дом Седрика — он слышал, как Буагильбер отдавал слугам приказ схватить еврея, лишь только он подальше отъедет от усадьбы. Проницательный Исаак, разглядевший под странническим одеянием юноши шпоры, в благодарность даёт ему записку к родственнику-купцу, в которой просит одолжить пилигриму доспехи и боевого коня.
Турнир при Ашби, собравший весь цвет английского рыцарства, да ещё в присутствии самого принца Джона, привлёк всеобщее внимание. Рыцари-устроители, в числе которых и высокомерный Бриан де Буагильбер, с уверенностью одерживают одну победу за другой. Но когда, казалось, никто больше не осмелится выступить против зачинщиков и исход турнира решён, на арене появляется новый боец с девизом «Лишённый Наследства» на щите, который бесстрашно вызывает на смертный бой самого храмовника. Несколько раз сходятся противники, и копья их разлетаются обломками по самые рукоятки. Все симпатии зрителей на стороне отважного незнакомца — и ему сопутствует удача: Буагильбер падает с лошади, и поединок признают законченным. Тогда рыцарь Лишённый Наследства дерётся по очереди со всеми зачинщиками и решительно берет над ними верх. Как победитель он должен выбрать королеву любви и красоты, и, грациозно склонив копье, незнакомец кладёт венец к ногам прекрасной Ровены.
