Відповідь:Селянин Чіпка Варениченко міцно цементує доволі складний сюжет роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?".
Його образ подається в еволюції. Автор розповідає нам не тільки його біографію, але й його родовід. Ми бачимо, що історія народження Чіпки незвичайна. Це дитина гріха. Його батько був байстрюком сина шляхетного генерала Володимира Семеновича й кріпачки Уляни, одружився з його матір'ю, уже маючи сім'ю в інших краях. З самого дня народження Бог наклав на Чіпку гріховну печатку. Чи може вирости з цієї дитини щось путнє? Мабуть, могло.
Від природи Чіпка був добрим і діяльним, розумним і енергійним, з розвиненим почуттям людської гідності. Він невтомний шукач правди, чуткий до чужого горя, готовий виступити проти будь-якої соціальної кривди навіть тоді, коли це його безпосередньо не зачіпає. У моменти особливих душевних потрясінь, викликаних повсюдним пануванням кривди, Чіпка приходить до таких в основі своїй революційних думок: "Сказано: великий світ, та нема де дітися!.. Коли б можна, — увесь цей світ виполонив, а виростив новий... Тоді б, може, й правда настала!" Ці слова свідчать про загрозливу зміну в характері Чіпки.
Чіпку образили, відібрали найдорожче — землю, і перед ним захитався світ. Він сповнений ненависті до кривдників, але ця ненависть стихійна, не освітлена політичною свідомістю і приречена на поразку. Вона засліплює героя, руйнує його власне "Я".
У його серці більше немає ні любові, ні поваги, ні співчуття до матері. Десь канули у небуття кохання і ніжність до дружини Галі. Його більше не хвилюють страждання цієї жінки із ніжною і тонкою душею. Його не торкнулося навіть її самогубство.
Він був засліплений, його очі були залиті чужою людською кров'ю. Ненависть призвела його до того, що він почав грабувати уже не багатших за себе, а рівних собі, людей, що потом і кров'ю наживали своє добро.
Поступово Чіпка зовсім втрачає людську подобу, він вирізав усю родину Хоменків, і тільки маленька дівчина чудом врятувалася.
Трагічний образ Чіпки дає нам зрозуміти, що ні при яких негативних суспільних обставинах, об'єктивних чи суб'єктивних, людина просто не має морального права забувати про те, що вона перш за все людина, інакше вона перетворюється в хижого звіра.
Пояснення:
Був дід і баба та було у них три сина . Якось прийшла чутка що чар відасть свою доньку тому хто побудує летючий корабель . Старші брати пішли відразу , тай дурень за ними . Пішов та зустрів на дорозі діда , пригостив він його хлібом та горілкою , а дід вказав йому дорогу в ліс . Та приказав щоб підійшов до дерева, цюкнув сокирою, упав ниць та й заснув і корабель сам побудуеться . так він і зробив . Коли він летів на кораблі , зустрів сім чоловік та взяв їх с собою .
Царь побачив дурня та не захотів видаваті доньку за нього . Наказав він щоб дістав дурень води цілющої. З цим йому допоміг Слухало він почув де вода , Скороход збігав за нею , а Стрілець розбудив його .
Друга загадка була за одним разом шість пар волів смажених і сорок пічок хліба . Об'їдайло усе й поїв .
Третя - щоб сорок сорокових кухлів води випив за одним духом і сорок сорокових кухлів вина. Обпивайло все й випив .
Четверте щоб перед вінцем у баню сходив. От він іде в баню, а за ним слідком іде Морозко з соломою. Тільки що ввійшли в баню, аж там такий жар, що не можна! Морозко розкинув солому — й відразу так стало холодно.
Наступне щоб дістав на ранок полк війська. На цей раз виручив його той, що ніс дрова.
Царь побачив це та й віддав заміж доньку . От їх швидко й повінчали, такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов.
Объяснение:
Відповідь:
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Пояснення:
Художні засоби «Мені однаково, чи буду…»
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну),
метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
Це все що зміг знайти