Объяснение:
Я вважаю, що людина – коваль своєї долі та щастя. І тому не варто нікого звинувачувати в своїх негараздах. Погоджуюся з думкою, що все в наших руках: як влаштуємо собі життя, так і проживемо його.
По-перше, кожен про щось мріє, планує майбутнє, прагне досягти успіху.
Тому мені здається, що саме це найбільший і найважливіший аргумент. Ми удосконалюємо себе, розвиваємо якісь навички, працюємо над важливими справами, тим самим будуємо своє майбутнє. І я думаю, що той, хто прагне успішного життя, не замислюється над долею, випадками, людина працює і як нагороду отримує гарні результати.
По-друге, навіть у несприятливих умовах доля людини залежить лише від її вчинків.
Це ілюструє роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Два герої: Нечипір Варениченко та Грицько зазнали сирітства та злиднів, росли в жахливих умовах. Нечипір – бунтівник, розбійник, озлоблений на весь світ, пішов хибним шляхом, що привів його до злочину. У цей час Грицько сумлінно і наполегливо працював, став заможним господарем.
Отже, не треба звинувачувати у своїх негараздах долю чи оточення. Тільки від вчинків та характеру кожного залежить його власне життя. Недарма Тарас Григорович писав:
У всякого своя доля.
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує...
Щаслива людина будує своє життя сама, керуючись життєвими цінностями та переконаннями. Навіть у найскрутніших ситуаціях треба шукати вихід, але при цьому залишатися гідною людиною.
1. В
2. А
3. Б
4. А
5. В
6. Д
7. Г
8. Д
9. Жанр: сатирична поема (політична сатира)
10. Гіпербола - "І потече сторіками кров у синє море". Метонімія - "Доборолась Україна до самого краю". Антоніми - "Нема пекла, ані Раю. Немає й Бога, тілько я!" Персоніфікація - " Настане суд,заговорять. І Дніпро, і гори".
11. "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє" Послання для усіх людей у світі. Критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.
12. У творах Тараса Шевченка доля жіноцтва нещаслива і майже завжди трагічна. Але в той же час поет ставить звичайну жінку вище від усіх та усього. Ось наприклад візьмемо твір "Наймичка": Материнські почуття Ганни Тарас Шевченко передав простою доступною мовою, без напускного пафосу, близькою до мови народної творчості, бо й сама наймичка прожила тихе й непомітне життя, немов усі роки, прожиті в чужій хаті, спокутувала гріх перед своєю дитиною. Марко не відчував браку материнської ласки, бо упродовж усіх років Ганна була поруч, «сама не з'їсть і не доп'є, його нагодує», «прокинеться, ворухнеться, — то вона вже скочить, і укриє, й перехрестить, тихо заколише...». Але який біль терпіла сама Ганна, щоб Марко не дізнався, що його мати наймичка, щоб не соромився її! Шевченко змальовує кілька сцен, які викликають у читача глибоке психологічне напруження. Як боляче матері від того, що ніколи не звернеться ця дитина до неї з найсвятішим словом «мама». Ганна усвідомлювала, що для Марка вона завжди буде тільки наймичкою. Наймичка сама прирекла себе на муку бути поряд з сином і не мати права зізнатись йому. Отже, у творчості Т. Шевченка є приклад розкриття трагічної долі жінки – матері
Да уж братишка, заданий много а мало