Документ № 1. Із записок папського нунція Джуліо Руджієрі (близько 1560 року) про привілеї шляхти «...Правдивим шляхтичем є той, хто уродився від батьків шляхетського стану... Шляхта має велику вищість над не шляхтою... Окрім того, що вони є самовладними панами у своїх добрах, мають багато привілеїв, кожний їх боїться і низько кланяється... Шляхті дають усі уряди (посади), з неї виходять на єпископів, сенаторів, на усіх двірських урядовців... Шляхта живе розкішно, любить тримати багато слуг і коней, маючи їх сто і більше...»
Дружній череді вовк не страшний.
Вовка за вухо не втримати.
Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.
Вовка ноги годують.
Вовка пастухом не ставлять.
Вовка боятися — в ліс не йти.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.
Вовк змінює шкуру, але не свою натуру.
Вовк линяє, а вдачі не міняє.
Вовка в плуг, а він глядить у луг.
Вовк в овечій шкурі.
Бере вовк і лічені вівці.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
Вовк вовчу думку має.
Вовк старіє, але не добріє.