ответ: Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 в м. Первомайськ Миколаївської області в районі “Птахокомбінат”. В школі № 17 Первомайська він здобув середню освіту. Навчався на акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва. За два тижні від початку занять ставного, показного українця-степовика прослухав О. Довженко (майстрові «було дозволено» сформувати власний курс у кіноакадемії) і забрав його до себе в Москву навчатися у ВДІКу. Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі М. Вінграновського. Ще студентом зіграв головну роль рядового солдата Івана Орлюка у художньому фільмі «Повість полум’яних літ» (1961), автором якого був Олександр Довженко. За краще виконання чоловічої ролі Микола Вінграновський отримав золоту медаль кінофестивалю в Лос-Анджелесі. До Києва дипломований кінорежисер повернувся з Москви знаменитим, про що розповідає в есеї “Хто і що для мене незалежність України”, і в повісті “Пересадка”. Проте Вінграносвького, який почав працювати на кіностудії ім. О. Довженка зустріли неприхильно. Написаний ним сценарій “Світ без війни” (1960) так і залишився тільки сценарієм.
Помер 26 травня 2004 року в Києві внаслідок тяжкої хвороби, похований на Байковому кладовищі.
Объяснение:
1. Вірш Дощ полив викликає почуття суму. Літній дощ мені подобається. Одразу пахне чистим повітрям і приємне відчуття прохолоди.
2.Кольрові миші . Сусід якому все було не так він сірий злий чоловік. А дівчинка з листочків сухих робила мишей, яка хотіла просто розбавити життя яскравими барвами. а сусід бачить в цьому проблему бо життя у нього якесь сіре і чомусь його все дратує.
3.Головна думка вірша про зиму яка ніяк не почнеться і приходить весна.(як наші зими)
4. Алегорія-це б двопланрвогл художнього зображення, що грунтується на приховані реальних осіб, явищ, і предметів. Цей вірш можна назвати Алегоією. У людини крила -це руки . Буває такий настрій що відчуття ніби ти крила маєш.
5. Лебеді символізують материнську любов і ніжність. Людина не може вибрати мати, Батьківщину(батьків) . Викликає почуття турботи про свою дитину.( Мені подобається дуже сердечний вірш).
6. Ідея поезії в тому , щоб ми не забували прості речі, і не відкладали на завтра. Треба жити і насолоджуватись життям . Приділяти час своїм рідним, бо життя у нас одне. І ми повинні прожити його у задоволення.
7. Автор закликає щоб людина обов'язково мріяла, прагнула робити великі і малі відкриття жити яскравим повноцінним життям.
8. Сашко з Софійкою зупинили прокляття врятувавши Катрю з сім'єю. дід Точки повернувся до сім'ї. Бабуся сердилася доки не прочитала листа.
9. Софійка за характером звичайна школярка, яка до батькам доглядати за дітьми. Вона довго підбирала одяг щоб привернути увагу хлопців . Вона завжди була готова прийти на до щірі,відверта, смілива, відповідальна, розумна.
10. Повість Русалонька навчає доброти та щірості наприклад і Софійки яка працьовита , добра, і має активну позицію у житі.
11. Фрідріх виділявся з групи полонених . Він намагався розважити жорстоких дітей, пестити їх співом ви пісні. Він бачив красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме і поцілує своїх дітей. Але на жаль, цьому не дано було виповнитися. Ідея новели зображення гуманного ставлення до полонених німців які відбували зруйноване місто відносини Фрідріха з дітьми, жінками. Ідея засудження війни, жорсткості, уславлення чуйності.
Объяснение:
Перейти до вмісту Українська література Електронна бібліотека – Все для вивчення Укр. літ. Пошук: Головна » Каталог авторів » Ш » Шевченко Тарас Тарас Шевченко – Біографія (СКОРОЧЕНО) Час читання: 3 хв Тарас Шевченко (1814-1861) Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Дитячі роки проходять у селі Кирилівка (Керелівка). Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. 1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану. Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 р. Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 року під назвою «Кобзар». 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. У 1844 р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847 р., відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 р. унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 р. Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. Звільнено з заслання у 1857 р. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер.