На початку 16 століття козацтво та січові відділи ходили у походи на Крим та Туреччину. Боротьба була з перемінним успіхом.
Запорізька Січ зміцнюється та поширює свою боротьбу проти турецьких ворогів.
Походи козаків приносили їм славу по всій Європі. Вони стали важливим аспектом у міжнародній політиці. Про це говорять різні документи. В одних із них за козацтво укласти договір з Німеччиною про турків.
Під керівництвом Лободи та Наливайко козаки розбили турецьке війська у Молдавії. Після чого війна була припинена.
У Запорізькій Січі була своя, самостійна політика, як внутрішня, так і зовнішня.
Найбільш поширені козацькі поході проти турків були з 1600 по 1620 роки. Кожного роки вони перетинали Чорне море та робили набіги на береги Криму та Туреччини.
У тих самих роках козаки під керівництвом Сагайдачного взяли штурмом Кафу, фортецю, де розташувався самий великий ринок рабів. Козаки звільнили багатьох поневолених, серед яких були і земляки.
З’явився козацький флот, який мав величезне значення для історії. Адже флот допоміг пробити блокаду турків та татар, що розділяла їх від Європи.
Під умілим керівництвом Сагайдачного, козаки вели активну боротьбу з ворогами. Турки не змогли захопити польські та українські землі. Впливовість Туреччини була майже знищена.
Завдяки мужності козаків, високому військовому мистецтву їхнього гетьмана Сагайдачного, Туреччина не досягла своєї мети — захоплення польських і українських земель, а її міжнародному престижу завдано тяжкого удару. її просування в Європу було зупинено.
У хотинській битві Сагайдачний отримує смертельне поранення. Але і після його смерті козаки боролись проти турецько-татарських загарбників.
Козаки брали участь у Тридцятирічній війні, що проходила в Європі.
Пам’ятаєте як Михайлик получив духопеликів від мами після того, як пішов з’їзджати зимою з гірки? Але Михайликова мама не тільки висварила його, а й зігріла та дала чаю з малиною, щоб її син не захворів.
Очевидно, що в сім’ї Стельмахів Михася всі дуже любили, проте хлопець був бешкетником і за це час від часу получав «на горіхи».
Дідусь Михайла дуже любив його, проводив з ним багато часу, водив внука усюди з собою і навіть як він у чомусь помилявся дідо Дем’ян завжди захищав Михася.