Кожен iз нас хотiв би здобути певну матерiальну незалежнiсть та соцiальний i сатус. I в цьому, зрештою, немає нiчого поганого: що поганого в бажаннi людини забезпечити безбiдне iснування собi та своïй родинi? Але питання не лише ïï бажаннi мати грошi, а в тому, яке мiсце це бажання посiдає серед iнших людських потреб та прагнень. Чи не виникає дисбалансу мiж матерiальними та духовними потребами людини, чи не думає часом людина, що матерiальна забезпеченiсть головна i єдина запорука щастя? Багатьом iз нас варто було б час вiд часу ставити собi цi питання, аби не розгубити закладене в нас, не зрадити вiчнi цiнностi, кружляючи у вирi сучасного життя. Читаючи твори украïнськоï лiтератури, я вкотре переконуюсь у тому, що ïхня актуальнiсть не пiдвладна часовi. Так, проблема дiалектики матерiального та духовного, проблема деградацiï людини, проблема влади грошей над людиною порушувалась багатьма письменниками в iсторiï украïнськоï та свiтовоï лiтератури. Це одна з вiчних тем, що не може лишитися поза увагою митцiв. I на жаль, вопа не виходить з поля зору письменникiв здебiльшого тому, що ця проблема не зникає з людського життя. Кожен iсторичний час вирiшує проблему грошей по-рiзному. Аскети давнiх часiв, лихварi, чеснi робiтники, нужденнi селяни, баштi правителi та пани, це не просто персонажi iсторiï та книжок, а цiл населення, типи людей, якi зробили свiй вибiр. I цей вибiр диктувався не лише ïхнiми внутрiшнiми роздумами, а й вихованням, принадлежнiстю до певною соцiального . Тепер вiдмiннiсть мiж населення стерлась: вже нема такого поняття як дворянин, селянин, робiтник, в анкетах вже ïх треба вказувати народився в родинi селян, бо це не має значення. Кожнiй людинi вiдкрита дорога залежно вiд ïï працелюбностi й талантiв. Виходить, на людину впливають тiльки виховання та ïï внутрiшнi переконання? На жаль, не суспiльство формує кожного з нас, як на мене, набагато бiльшою мiрою, нiж ми можемо собi уявити. Телевiзiйнi програми, поведiнка публiчних осiб, фiльми та сучасне мистецтво дуже впливає на свiдомiсть дiтей i навiть дорослих, формуючи певнi iдеали, створюючи сучасну iєрархiю цiнностей. Хто є iдеалом для сучасноï людини? Напевно, зiрки. Пiдлiтки цiкавляться ïхнiм життям (часом навiть надмiрно), намагаються бути схожими на своïх улюбленцiв. А сприйняття часто обманює людей: транслюючи передачi про життя зiрок, хiба нам розповiдають про ïхнi роздуми, про ïхню вдачу? Цi люди, втомленi постiйною увагою до себе, намагаються залишити щось недоторкане, iнтимне в своєму життi. Тож порухи ïхньоï душi чи не єдине, що можна приховати вiд фотокамер. Але виходить, що нiбито ïх не iснує. Звичайним глядачам здається, що справжнє життя це суцiльнi вечiрки та розваги i, безумовно, багатство. Тож нашi ЗМI, так чи iнакше, самi формують iдеали. I людина вiрить, що, здобувши кiлькамiльйонний рахунок у банку, вона стане щасливою (забуваючи, що щастя публiчних осiб часто тiльки видимiсть). I досi лишилось багато людей, якi вiрять у те, що все можна купити за грошi. Попри намагання подолати корупцiю в нашiй краïнi, вона все ще iснує. I часто це пов'язано не тiльки з нечеснiстю людей, а й з вiчним так роблять усi. Менi здається, проблема влади грошей не зникає тому, що нiхто не замислюється над тим, що грошi не зроблять людину щасливою. Напевно, я нещасливий тому, що грошей недостатньо… думає людина, вихована сучаснiстю i кидається вперед, до недосяжного щастя багатiя. Чому небагатьом спадає на думку, що банальний вислiв не у грошах шастя насправдi не порожнi слова… Мабуть, нiколи не зникнуть люди, увесь сенс життя яких зосереджений у грошах, але дуже важливо зробити так, щоб цих людей поменшало. Так само, як змiнюється мода на одяг, можна змiнити i моду на багатство, на хабарi, на нечеснiсть… I встановити моду на духовнiсть, щирiсть у стосунках, гармонiю у суспiльствi. Менi здається, що громадська думка бiльшостi формується i змiнюється набагато легше, нiж нам може видатися. Тож почнiмо з самих себе, зi своïх дiтей та близьких. Мабуть, тодi твори, у яких змальовуються персонажi на зразок Герасима Калитки, залишившись у скарбницi свiтовоï лiтератури, втратять свою нагальну актуальнiсть, а суспiльство стане здоровiшим духовно, чистiшим та щасливiшим.
Тарас Григорович Шевченко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають. Цікаві факти про Тараса Шевченка Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р. Знак зодіаку — РИБИ Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р. На момент смерті було — 47 р. Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка: — А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде? — Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш? Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався: — А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом. Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом. — Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою. Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському. — Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов. Відтоді він у Скоропадського не бував. НОВИЙ ЖУПАН Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому. Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало. — Як? Який жупан? — Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас. — Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався? — Аякже. Шевченко віддав гроші і заспокоївся.
Опис тварини - Шиншила Категорія: Твори Опубліковано: Середа, 22 січня 2014, 12:51 Автор: admin План: 1 Найпопулярніший домашній вихованець 2 Зовнішні ознаки тварини і його будова 3 Дивовижне тварина Мені дуже хочеться повідати про звірька, який набирає все більшої популярності. Це шиншила. Шиншила - це звірятко з добрим, хорошим характером. Його тільце покрите густою м'якою вовною лілового, білого або сірого забарвлення. Особливість вовни в тому, що вона росте пучками, а не окремими волосками. Це надає шерстці небувалу бархатистість, тому гладити її хочеться весь час. Шиншила має сильні, короткі лапки з маленькими кігтиками. Кігтики допомагають пробиратися в ущелинах скель в дикій природі. Мордочка шиншили зовні дуже схожа на мордочку кролика. Маленький акуратний носик і очі, схожі на гудзики. Біля носика вуса - антеннки. Вусики допомагають орієнтуватися в темному місці і визначати відстань. У шиншили великі вушка, це робить її ще більше схожою на кролика. Та й по звичках вони теж схожі. А ось хвіст зовсім як у білочки: такий же затемнений на кінці і пухнастий. А найцікавіше і дивовижне це те, що звірки з'являються на світ з відкритими очима, всіма зубами і відразу ж можуть швидко бігати.
соцiальний i сатус. I в цьому, зрештою, немає нiчого поганого: що
поганого в бажаннi людини забезпечити безбiдне iснування собi та
своïй родинi? Але питання не лише ïï бажаннi мати грошi,
а в тому, яке мiсце це бажання посiдає серед iнших людських потреб
та прагнень. Чи не виникає дисбалансу мiж матерiальними та
духовними потребами людини, чи не думає часом людина, що
матерiальна забезпеченiсть головна i єдина запорука щастя?
Багатьом iз нас варто було б час вiд часу ставити собi цi питання, аби
не розгубити закладене в нас, не зрадити вiчнi цiнностi, кружляючи у
вирi сучасного життя.
Читаючи твори украïнськоï лiтератури, я вкотре переконуюсь у
тому, що ïхня актуальнiсть не пiдвладна часовi.
Так, проблема дiалектики матерiального та духовного, проблема
деградацiï людини, проблема влади грошей над людиною порушувалась
багатьма письменниками в iсторiï украïнськоï та
свiтовоï лiтератури. Це одна з вiчних тем, що не може лишитися поза
увагою митцiв. I на жаль, вопа не виходить з поля зору письменникiв
здебiльшого тому, що ця проблема не зникає з людського життя.
Кожен iсторичний час вирiшує проблему грошей по-рiзному. Аскети
давнiх часiв, лихварi, чеснi робiтники, нужденнi селяни, баштi правителi
та пани, це не просто персонажi iсторiï та книжок, а цiл
населення, типи людей, якi зробили свiй вибiр.
I цей вибiр диктувався не лише ïхнiми внутрiшнiми роздумами, а й
вихованням, принадлежнiстю до певною соцiального . Тепер
вiдмiннiсть мiж населення стерлась: вже нема такого поняття
як дворянин, селянин, робiтник, в анкетах вже ïх треба вказувати
народився в родинi селян, бо це не має значення. Кожнiй людинi
вiдкрита дорога залежно вiд ïï працелюбностi й талантiв.
Виходить, на людину впливають тiльки виховання та ïï внутрiшнi
переконання? На жаль, не суспiльство формує кожного з нас, як на
мене, набагато бiльшою мiрою, нiж ми можемо собi уявити. Телевiзiйнi
програми, поведiнка публiчних осiб, фiльми та сучасне мистецтво дуже
впливає на свiдомiсть дiтей i навiть дорослих, формуючи певнi
iдеали, створюючи сучасну iєрархiю цiнностей. Хто є iдеалом
для сучасноï людини? Напевно, зiрки. Пiдлiтки цiкавляться
ïхнiм життям (часом навiть надмiрно), намагаються бути схожими на
своïх улюбленцiв. А сприйняття часто обманює людей:
транслюючи передачi про життя зiрок, хiба нам розповiдають про ïхнi
роздуми, про ïхню вдачу? Цi люди, втомленi постiйною увагою до
себе, намагаються залишити щось недоторкане, iнтимне в своєму
життi. Тож порухи ïхньоï душi чи не єдине, що можна
приховати вiд фотокамер. Але виходить, що нiбито ïх не iснує.
Звичайним глядачам здається, що справжнє життя це суцiльнi
вечiрки та розваги i, безумовно, багатство. Тож нашi ЗМI, так чи iнакше,
самi формують iдеали. I людина вiрить, що, здобувши кiлькамiльйонний
рахунок у банку, вона стане щасливою (забуваючи, що щастя публiчних осiб
часто тiльки видимiсть).
I досi лишилось багато людей, якi вiрять у те, що все можна купити за
грошi. Попри намагання подолати корупцiю в нашiй краïнi, вона все
ще iснує. I часто це пов'язано не тiльки з нечеснiстю людей, а й з
вiчним так роблять усi.
Менi здається, проблема влади грошей не зникає тому, що
нiхто не замислюється над тим, що грошi не зроблять людину
щасливою. Напевно, я нещасливий тому, що грошей недостатньо…
думає людина, вихована сучаснiстю i кидається вперед, до
недосяжного щастя багатiя. Чому небагатьом спадає на думку, що
банальний вислiв не у грошах шастя насправдi не порожнi слова…
Мабуть, нiколи не зникнуть люди, увесь сенс життя яких зосереджений у
грошах, але дуже важливо зробити так, щоб цих людей поменшало. Так само,
як змiнюється мода на одяг, можна змiнити i моду на багатство, на
хабарi, на нечеснiсть… I встановити моду на духовнiсть, щирiсть у
стосунках, гармонiю у суспiльствi. Менi здається, що громадська
думка бiльшостi формується i змiнюється набагато легше, нiж
нам може видатися. Тож почнiмо з самих себе, зi своïх дiтей та
близьких. Мабуть, тодi твори, у яких змальовуються персонажi на зразок
Герасима Калитки, залишившись у скарбницi свiтовоï лiтератури,
втратять свою нагальну актуальнiсть, а суспiльство стане здоровiшим
духовно, чистiшим та щасливiшим.