Одного разу, до мене завітало Сонце. Воно запитало у мене: Чи не хочу я відвідати його дім. Я трохи подумавши згодився(лась). Потім Сонце сказало мені зібрати речі: капелюшок, пляшка води та крем, щоб не згоріти. Зібравшись, я сів(ла) на Сонце і ми поїхали. Летівши у небо, ми обминали багато всього. Це були: птахи, хмарки, навіть зірки. Після останньої зірки я побачив(ла) тунель, який вів до яскравої хатинки. Біля неї увесь простір був окутаний зірковим сяйвом. коли ми йшли по тунелю, я запитав(ла) у Сонця, чи не сумно йому одному. Воно відповіло, що ні. До нього завжди приходять гратись маленькі зірочки. Дойшовши до хатини, Сонце відкрило мені двері і я зайшов(ла) до неї.
У хатинці було багато всього:полички з книжками, ковер, ліжкко, шафа. Після дороги, Сонце запропонувало мені випити дуже дивного напою. Смак у нього був схожий на зефір. Відпивши останній ковток, я відчув(ла) сонливість. За якусь мить, після того, як я закрив(ла) очі, мене перенесло додому. Після цього я ще не раз бував у Сонця.
Занять додому. Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.— Що з Тобою, мій синочку? — засміялась мати.— Та невже ти в школі носом учишся писати? — Смійся, смійся,— каже хлопчик.— Зараз ти заплачеш, Коли двійку у моєму зошиті побачиш . Учитель.Що ви знаєте про Червону книгу? Учень. Червона книга - це список дефіцитних тварин. Учитель. Що ви знаєте про молі? Учень. Це хижа тварина, пожираюче вовняні шкарпетки. Учитель. Яке призначення плавців у риби? Учень. Плавці призначені для того, щоб риба могла гальмувати на поворотах. Учитель. Що ви можете розповісти про Пржевальським? Учень. Пржевальський вигадав нову породу коней. Учитель. Хто знає, чому лелеки на зиму відлітають до Африки? Учень. Щоб і негри могли мати дітей. Учитель. Чим живляться їжаки? Учень. Швидше за все, кактусами.
- Пригадую ще,- продовжив свою розповідь Віктор Олексійович далі,- сварківці розповідали, що з ранку того дня в селі вони бачили пару сіроманців, напевне вовка і вовчицю. Хтось із них забіг до стайні, його закрили у приміщені, а потім знешкодили. Селяни казали, що скоріш за все загинув вовк, а вовчиця, мабуть, і сиділа на купі піску біля Кобівщини і сумувала за загиблим хазяїном – сіроманцем та була не дуже голодною, тому і не напала на поодиноку людину». Зважаючи на цей випадок, Віктор Олексійович зробив для себе такий висновок: по можливості не їздити самому вночі з роботи додому, а залишатися на ночівлю у населеному пункті.
Нижче)
Объяснение:
Одного разу, до мене завітало Сонце. Воно запитало у мене: Чи не хочу я відвідати його дім. Я трохи подумавши згодився(лась). Потім Сонце сказало мені зібрати речі: капелюшок, пляшка води та крем, щоб не згоріти. Зібравшись, я сів(ла) на Сонце і ми поїхали. Летівши у небо, ми обминали багато всього. Це були: птахи, хмарки, навіть зірки. Після останньої зірки я побачив(ла) тунель, який вів до яскравої хатинки. Біля неї увесь простір був окутаний зірковим сяйвом. коли ми йшли по тунелю, я запитав(ла) у Сонця, чи не сумно йому одному. Воно відповіло, що ні. До нього завжди приходять гратись маленькі зірочки. Дойшовши до хатини, Сонце відкрило мені двері і я зайшов(ла) до неї.
У хатинці було багато всього:полички з книжками, ковер, ліжкко, шафа. Після дороги, Сонце запропонувало мені випити дуже дивного напою. Смак у нього був схожий на зефір. Відпивши останній ковток, я відчув(ла) сонливість. За якусь мить, після того, як я закрив(ла) очі, мене перенесло додому. Після цього я ще не раз бував у Сонця.