М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

1.Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощі, ні сніг, ані сонце. Пахла діжурка паровозом". Укажіть, що символізує діжурка в повісті.led Question символ виживання

символ незнищенності краси

символ гіркого сирітського дитинства

символ бідності, відчуття захищеності від жорстокості світу, спогад про дядька Кирила, довоєнного дитинства

2.Зображення тяжких поневірянь Климка в часи фашистської окупації рідного краю у творі є:

основною думкою

композицією

темою

сюжетом.

3.За повістю Гр. Тютюнника «Климко», для населення, окупованого під час Другої світової війни, найціннішими були

меблі, електроприлади, килими

одяг, взуття, прикраси

молоко й молочно-кислі продукти

сірники, сіль, мило

4.Укажіть, у кого з персонажів повісті лагідна, правильна, скромна мова.

у тітки Марини

у дружини аптекаря

у Наталі Миколаївни

у Зульфата

5.Після того як згоріла станція, Климко почав жити з

Зульфатом

дідом Бочонкою

залишився самотнім

пацюками

6.На базарі під час облави Климко рятує

дівчину, що продавала хустку

швеця, який пересувався на дерев'яному візочку

білолицього юнака

сивого дідуся на дерев'яній ступці

7. З якої причини Наталя Миколаївна не схотіла поміняти сукню на продукти?

Її річ дешево оцінили;

вона була гордою і не хотіла мати справу з бороданем;

передумала міняти, вирішила носити сама;

злякалася, що її осуджуватимуть люди.

8.Чому Климко залишився без даху над головою?

у барак потрапила бомба

Німці забрали барак і вигнали хлопця

Начальник станції попросив хлопця йти геть

Не хотів жити у бараці один-однісінький

9.Ідея твору "Климко"в усіх варіантах, крім... тут потрібно вибрати 2 чи 3 варіанта

возвеличення любові

уславлення милосердя, чуйності

уславлення доброти

прокляття війни

розповідь про життя Климка

10.Автоматна черга, яка вдарила від переїзду,

влучає в груди Климка

влучає у мішок з сіллю

влучає у втікачів

влучає у Зульфата, який біжить назустріч Климку

11.Дід Бочонок, дядько Кирилів товариш , дав Климкові в дорогу:

картоплі і луку;

шматок сала і часник

шість великих сухарів з білого хліба

12.Діда називали Бочонком через його:

зовнішність;

постійне бажання багато поїсти;

манеру вимовляти слова і бубоніти.

13.За що дядько любив хвалити Климка і приносив йому за це гостинці?

За правду

За чесність

За навчання

За до по хатній роботі

14.Яке лихо сталося з Климком під час подорожі?

захворів

порвалося взуття.

загубив гроші

15.Для чого Климкові потрібна була сіль?

міняти на продукти

торгувати на базарі

подарувати Гарєєвим

відкрити власний магазинчик

16.Яке місто проминув герой твору, шукаючи сіль?

Слов'янськ

Артемівськ

Шахтарськ

Катеринослав

17.Укажіть, що називається художньою деталлю.

найменша художня подробиця: елемент портрету чи пейзажу, окремий предмет, психологічний рух;

художнє означення предмета або події, що допомагає виразити сутність та надає емоційну характеристику;

це засіб літератури, в якому використовується неодноразове повторення деяких слів або навіть виразів з метою підкреслення їхньої важливості;

це засіб літератури, в якому ігається поступове нарощення або навпаки пригнічення емоційного значення.

18Який художній засіб використав Г. Тютюнник у фразі: «Блищали од сонця стерні... сріблила... павутинка»?

епітет

метафора

інверсія

анафора

19.Твір Григора Тютюнника завершується

щасливим поверненням Климка додому

загибеллю головного героя

тим, що Климко залишився жити в тітки Марини

сценою перемоги над ворогами

20Повість - це ..

один із трьох родів художньої літератури, у якому у формі переживань осмислюється сутність людського буття

невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом

епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ займає проміжне місце між романом та оповіданням

ОТВЕТ

👇
Открыть все ответы
Ответ:
AlexxxM1
AlexxxM1
13.06.2022
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “Місця для дракона” – другої книги із серії “Твори” Юрія Винничука.
4,6(9 оценок)
Ответ:
romankovalev21
romankovalev21
13.06.2022
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “Місця для дракона” – другої книги із серії “Твори” Юрія Винничука.
4,6(69 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ