«Наймичка» Шевченко аналіз твору Автор — Тарас Шевченко Рік написання — 1845 Жанр — соціально-побутова поема Тема «Наймичка»: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати і приховувати своє материнство. Ідея «Наймичка»: засудження тогочасних умов в яких жінка відчувала себе соціально-незахищеною. Основна думка: А) мати — найсвятіше, що є у кожної людини; Б) Я каралась /Весь вік в чужій хаті… /Прости мене, мій синочку! /Я… я твоя мати. Композиція «Наймичка» Композиційно поема поділяється на пролог і вісім частин. У перших чотирьох розповідається про молоду наймичку, решта — про її старість і смерть. Поемі властива так звана «видима» композиція. Кожний розділ твору — немовби окремий кадр, що рухає дію, сприяє розгортанню сюжету. Експозиція — розділ І. Дії тут поки ще немає. Автор знайомить нас із старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість. Уже «смерть з косою за плечима», а вони бездітні. Зав’язка — розділ ІІ. Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її. У наступних розділах розгортаються різні сюжетні перипетії. За часовими вимірами дія у творі довготривала. Відповідно до вимог поемного жанру Т. Шевченко концентрує час, зосередивши увагу на найважливіших епізодах життя своїх героїв. Композиція поеми письменника нагадує побудову драматичного твору. У ній чітко виділяються сцени, картини, епізоди. Як у драмі, кульмінація винесена на кінець і перед смертю Ганна відкриває синові Маркові сокровенну таємницю свого життя. Розв’язки як окремого компонента сюжетобудови немає.
Чому людям так подобається смішне? Я гадаю, тому, що це підвищує настрій, допомагає забути про власні проблеми. А якщо автор до того ж намагається об’єднати у своїх творах ліризм, гумор та сатиру, то знайомитися з його творчістю — велике задоволення. Саме таке почуття у мене викликають гуморески Остапа Вишні, цього незвичайного «чарівника сміху». З насолодою перегортаю сторінки «Мисливських усмішок». Бачу усміхнене обличчя автора, який розкриває переді мною свою душу. З глибоким ліризмом розповідає Остап Вишня про свої дитячі роки. Звичайно, без гумору він не міг обійтися, і, як результат переплетіння лірики та сатири, народилася на світ усмішка «Моя автобіографія». Це не проста біографія; це подорож до країни дитинства, зустріч з батьками, які робили все, що могли, для своєї дитини, хоч вона була не одна — всього сімнадцятеро дітей було в родині Губенків: «Отак між природою, з одного боку, та людьми — з другого, й промайнули перші роки мого дитинства золотого».
"Скарб"-гумористичне оповідання з елементами фантастики, його автор Алексей Петрович Стороженко
"Чайка на крижині"- поема, автор Ліна Костенко
"Мишка"-соціально-побутова казка, його автор Богдан Лепкий
Объяснение: