Україна…Стражденна країна. Через скільки війн пройшла ця земля! Нездоланний народ український… Гноблять, калічать, труять рід, Ворожать, напускають чари, Здається, знищено вже й слід, Лиш потурнаки й яничари. Так писав Євген Маланюк про нашу Україну. Напевне, кожен із нас, колись, задавав собі питання: «Що є для мене Батьківщина?» Для кожного Батьківщина різна, як вважає дехто. Для когось – це край, де він живе, для когось – це країна, де його чекають, для інших - сторона, де йому добре і затишно. Але як би добре і затишно не було на сьогодні, завжди повертається людина до рідної землі, до свого коріння, до діда-прадіда. Солов’їна пісня, солов’їна мова, солов’їна країна; пісенна діброва, пісенне місто, пісенна країна; калиновий гай, калинове зілля, калиновий край; світанкова зоря, росяниста трава, жовто-блакитний край. Блакитний, бо не зрівняється небо над жодною країною з блакиттю нашого, українського неба. Жовтий, бо неозорі поля пшеничні, нескінченні простори українські. Україна – це гордий соняшник на довгому стеблі, калина, що зажурено похилилася через тин. Україна – це хрущі над вишнями, любисток, м’ята та барвінок. Україна – це найчарівніша природа, родючі чорноземи та синьоока волошка. Україна – чарівна пісня, вишитий рушник, великодня писанка. Україна – це верба над ставком, слово великого Кобзаря. Україна – це сповнена патріотизму дума і величний Київ. Можна безліч порівнянь придумати до нашої рідної землі. Адже вона, наша земля, наймиліша, найпривітніша, найкраща і оте - най – нескінченне. І недарма в нашій українській культурі стали свого роду гімном слова В. Симоненка: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. «Я - українець» - гордо звучить з наших вуст ця фраза і об’єднує громадян нашої величезної країни в одне ціле. Тому кожен з нас мусить дбати про свою єдину країну, про красу, неповторність місця, де він народився, історію та національну культуру нашої української землі.
Дати характеристику Олесю з твору "Дивак" пропоную так: Олесь - чуйний хлопчик, що тонко відчуває навколишній світ. Ця дитина не схожа на своїх однолітків. Окрім цього, його майже не цікавить те, чим займаються вони. Для нього набагато цікавіше пізнавати світ. Звичайно, пізнання навколишнього середовища - річ захоплююча: «Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у верболози. Там він блукав до самого вечора. Обмацував холодні пташині гнізда..».За це розуміння природи хлопці і називають "диваком". Так, Олесь - дитина інакша. Але він позитивний хлопчик. Він нікого не скривдить, навіть малесеньку рослинку. Ніколи хлопець не зможе і підняти руки на іншу людину. Тяжко Олесь переживає і несправедливість. Все це дозволяє говорити про нього, як про людину щиру та високоморальну.
