Мені дуже сподобалася новела "Лось". Після прочитання її я глибоко задумалася. Про те як ми люди відносимося до природи. До того що оточує нас. Хлопчики з новели чинили правильно . Мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям рубали "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки Шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .В той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько Шпичак. Я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості Шпичака відчутний у його поведінці . Діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . Я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". Отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . Справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.
Я був дуже слабеньким учнем. Загалом через лінощі. Я не бачив для себе жодних «життєвих висот». Батьки жаліли мене. Казали, що далеко не всім потрібна вища освіта. Не всім же бути вченими чи керівниками підприємств. «Знайдеш і ти, синку, своє місце у житті», — заспокоювали мене батьки. «Місце у житті» хвилювало мене мало. Власне у мене було вже тепленьке і сите місце. Доросле життя маячіло десь далеко-далеко. Нам усім здається, що дитинство буде тривати вічно. Десь я прочитав, що на початку шляху кожній людині життя уявляється багатотомним романом, а наприкінці — коротким афоризмом. Підозрюю, що для багатьох ці афоризми звучать не так уже й оптимістично. Коли мама записала мене у спортивний клуб, я намагався опиратися. Але не дуже — і тут узяли гору мої лінощі. Спочатку мені дуже не сподобалось силкуватися. Потім якось непомітно звик. Однаково немає чим зайнятися. На підготовку домашнього завдання я багато часу не витрачав. Загалом звичка займатися спортом сформувалась у мене досить швидко. А за півроку у мене виявились неабиякі здібності у спорті. Ось де був заритий мій талант. Я вважаю, що талант є у кожної людини. Але не кожний про це здогадується. І не кожний здатний відкрити його в собі. Мені шкода таких людей.
У різні часи і в різному віці люди зверталися до Біблії. Здавна її називають Книгою Книг. Чим пояснити таку назву? Мабуть, тим, що саме в Біблії визначається місце людини у світі й сенс її буття.
Біблійні оповіді завжди повчальні. В них розкриваються вічні закони моралі, які людина має засвоювати ще з дитинства. І тоді вона не зможе чинити зла, ображати, лаятися, брехати, ненавидіти, красти, вбивати. Страх Божої кари й буде тією стримувальною силою, яка зможе зупинити кожного, хто насмілиться порушити закони моралі. Можливо, тому що сучасні люди не завжди дотримуються Божих заповідей, і стало таким складним наше життя. Але передумати, схаменутися ніколи не пізно, і саме Біблія спонукає людину замислитися над своїми вчинками, переглянути свій б життя.
Не помилюся, коли скажу, що Біблія справляє великий вплив на людей. Секрет цієї притягальної сили Святого Письма розкрив український філософ Григорій Сковорода, який говорив про те, що Біблія сильна не так історіями, в ній розказаними, як духовним змістом, що ті історії наповнює. І з ним важко не погодитися.
Мені дуже сподобалася новела "Лось". Після прочитання її я глибоко задумалася. Про те як ми люди відносимося до природи. До того що оточує нас. Хлопчики з новели чинили правильно . Мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям рубали "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки Шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .В той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько Шпичак. Я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості Шпичака відчутний у його поведінці . Діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . Я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". Отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . Справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.