Твори, складові культурний багаж людства, дуже різноманітні за змістом, формою викладу, композиції. Кожен автор вибирає свої виразні засоби і вкладає в твір свою неповторну індивідуальність. Однак все різноманіття творів малих і великих жанрів ділиться всього на три літературних роду - лірику, драму і епос. Кожен рід літератури об`єднує групу жанрів, подібних за структурою. Твори, що відносяться до різних родів, відрізняються опису героїв і світу, в якому вони існують. Так, головною ознакою епічних творів можна назвати об`єктивність. Ліричний твір має суб`єктивну забарвлення, а в драмі описуються вчинки і дії людини.
А тепер опишемо кожен рід більш докладно, починаючи з лірики, і закінчуючи епосом.
Лірика, рід літератури, який успадкував назву музичного інструмента. Зародження як цього роду, так і двох інших, почалося в Стародавній Греції. Давньогрецькі поети виконували свої твори під мелодійні звуки ліри. Відповідно, і жанр був названий лірикою. Як правило, ліричні твори не містять закінчених характерів чи історичних картин. Лірика описує почуття, які відчуває герой в різні моменти свого життя. Цей рід літератури грунтується не на сюжеті, а на враженнях, почуттях, переживаннях і асоціаціях. У багатьох ліричних творах сюжет відсутній, а описи будь-яких подій або пейзажів служать автору виразними засобами.
Драма повністю протилежна ліриці, оскільки всі драматичні твори побудовані виключно на дії. Описово-розповідні кошти в драмах практично не застосовуються. Текст творів, що входять в драматичний рід літератури, в основному, складається з діалогів і монологів, а зрідка зустрічається авторська мова несе допоміжну функцію і не входить в сюжет. Як правило, авторська мова складається з переліку героїв, короткого опису їх зовнішності, характеру, настрою та оточення. Сюжети більшості драм побудовані на боротьбі або протистоянні героїв, але в деяких творах провідну роль грають не дії, а роздуми героїв, виражені у вигляді монологів.
Епос, рід літератури, що сполучає в собі і драму, і лірику. По-грецьки його назва означає «розповідь», яке повністю описує сутність епосу. Епічні твори описують події минулого, зосереджені навколо одного лили кількох героїв. Як у драмі, епічний сюжет заснований на подіях і діях, але зустрічаються в епічних творах та елементи лірики, такі як описи природи або переживань героя.
Тобто, лірика описує в чистому почуття і враження героя . Я такі види лірики : інтимна лірика, пейзажна лірика ,патріотична і релігійна
ІВАН ФРАНКО
(1856—1916)
Псевдоніми — Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, Віршороб Голопупенко та інші (близько 100 псевдонімів і криптонімів).
Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині (тепер Львівська об¬ласть) у родині коваля Якова Франка та Марії Кульчицької-Франко. Протягом 1862—1864 pp. він навчається в початковій школі вс. Ясениця Сільна, у 1864—1867 pp. — у школі при василіанському монастирі в Дрогобичі.
Батькова смерть у 1865р. була для Івана непоправною втра¬тою.
У 1867—1875 pp. він навчається у Дрогобицькій гімназії.
У гімназії Франко починає писати власні твори. Перший його вірш називався «Великдень» і був присвячений пам'яті батька, який помер у Великодню ніч.
У 1872 р. померла його мати. У багатьох оповіданнях («Грицева шкільна наука», «Олівець», «У столярні») художньо передано окремі моменти з цієї пори життя І. Франка.
Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібнос¬ті: міг майже дослівно повторити інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях, глибоко засвоював зміст прочитаних кни¬жок. Читав дуже багато: твори європейських класиків, культуро¬логічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми.
Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним біблі¬отека, в якій нараховувалося близько 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. Досконало володіючи німецькою і польською мовами, Франко у віршовій формі написав кілька драматичних сцен на сюжети з всесвітньої історії, переклав укра¬їнською мовою окремі твори античних і новітніх авторів.
У 1874 р. його ранні вірші була надрукувані на сторінках львівського студентського журналу «Друг».
1875р. І. Франко вступив на філософський факультет Львів¬ського університету, увійшов до складу редакції журналу «Друг», 1876 р. з'явилася перша збірка віршів Франка «Баляди і розкази». Наступного року він почав друкувати оповідання з широко задуманого циклу «Борислав».
У 1878 р. поета вперше заарештували. Франкові інкримінують соціалістичну агітацію і пропаганду. Із його спогадів: «Дев'ять місяців, пробутих в тюрмі, були для Мене тортурою. Мене трак¬товано як звичайного злодія, посаджено між самих злодіїв і воло¬цюг. А що вікно задля задухи мусило бути день і ніч отворене і до дверей продувало, то я щодня будився, маючи на голові повно снігу, навіяного з вікна». Проте в тюремній камері він написав нищівну сатиру «Сморгонська академія», епіграми на реакційних москвофільських лідерів — Богдана Дідицького, Венедикта Площанського.
Після звільнення разом з Михайлом Павликом І. Франко засновує новий журнал «Громадський друг» (у 1878р. вийшло тільки два номери), а після його заборони видає у цьому ж році два збірники журнального типу — «Дзвін» і «Молот», які були своєрідним продовженням часопису. В цих виданнях побачили світ такі його твори, як «Товаришам з тюрми», «Ка¬менярі», гостро полемічні статті «Критичні письма о галиць¬кій інтелігенції», «Література, її завдання і найважніші ціхи».
Франко в цей час також багато перекладає з різних літератур, публікує переклади в серії книжок «Дрібна бібліотека» (1878 — 1880). Письменника втомлювала повсякденна праця, перервала¬ся довголітня дружба з Ольгою Рошкевич, яка змушена була під тиском батьків вийти заміж за іншого. Драматичне розгортання взаємин з дівчиною відбилося в ліричному циклі «Картка любо¬ві» (1878 — 1880). У 1880р. його вдруге заарештували. І. Фран-ко був три місяці ув'язнений в коломийській тюрмі. Письменника звинувачували в підбуренні місцевих селян проти «законного по¬рядку». В тюрмі Франко написав поетичний цикл «Думи проле-тарія». Враження від коломийського ув'язнення передані утворі «На дні».
З 1881 р. у Львові за найактивнішої участі Франка виходить журнал «Світ». У ньому друкується його роман «Борислав смі¬ється».