Зимой была весьма теплая погода. Это почувствовали растения и почки на них начали разбухать. Калина, которая росла возле моего дома, особенно почувствовала теплоту. Она даже начала цвести. Когда я это впервые увидела, то не поверила своим глазам. Как такое может быть? - возникал у меня вопрос. И причем хочу сказать Отцвела она при таком холоде весьма быстро. И на ней вскоре уже виднелись зеленые ягоды. По дороге в школу я срывала эти ягоды и ела их. Как это было прекрасно. Но вскоре ударил мороз. И калина замерзла. А потом весной она уже не расцвела - засохла. Да какую она всё таки принесла жертву, для того чтобы порадовать нас своим зимним цветением! Мне её искренне жаль.
Одного дня тихе болото ніби хтось збурив. Усі його мешканці гомоніли, лементували, галасували, доводили одні одним, хто на що здатен. — Скрекеке! — розпиналася жаба, — я найкраще співаю, мене все болото слухає. Я найкраще стрибаю, я найшвидше бігаю! — Чекай-но, — хитнула чубатою головою чапля, — а чи постоїш ти на одній нозі так, як я? — Бу-гу! — зареготав бугай. — артистка знайшлася! Ось коли я співаю, аж шибки в селі деренчать. — Деренчать, коли я співаю, — обурився деркач, — хіба ти так умієш? — Всі знають, що найкраще співаю я! Квік! Квік! — випхнув пихато груди кулик. Тоненька очеретинка слухала всі ті розмови і все нижче схилялася до води. — А ти чого мовчиш? — запитав її вітер. Бо я нічого не вмію робити. — Таке скажеш, — засміявся вітер, — кожен щось вміє, тільки треба те вміння розбудити. О диво! Тоненька очеретинка ожила, заспівала. Та такою була її пісня, що всі мешканці болота заслухалися. А вітер полетів далі, бо мусив скрізь побувати, всім до повірити в себе.
«На печі» (Українська патріотична дума) (1898р.) Тема : висміювання псевдопатріотів, котрі, перебуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного.«Не вмре поезія» Тема: розповідь про призначення поезії в житті людини, показ сили поетичного слова, яка здатна торкатися найпотаємніших струн людської душі, будити в ній приспані почуття, нагадувати, що ти — Людина, і спонукати до дії задля здійснення поставлених цілей.Ідея: уславлення великої сили і безсмертя поезії, що є натхненницею духовності людини на землі ; утвердження думки, що праця поета – поетична творчість - найнеобхідніша, що жити їй, допоки існує земля, «поки природи глас людина серцем слуха...», бо душа потребуватиме чогось вищого і небуденного, а поезія пробуджуватиме забуті мрії і сподівання.Вид лірики: громадянська Віршовий розмір: шестистопний ямб Римування: перехресне Художні засоби вірша: Метафора: «не вмре поезія», «не згине творчість духа», «душа бажає», «викличе в душі», «віщі голоси … промовлять», «наберуть … сили», «поезія … радощів додасть». Епітети: «клопоти крамарські», «з меж вузьких», «людськість ціла», «вищого бажання», « забутих мрій», «нової сили», «останняя могила». Повтори: «не вмре поезія», «поки», «на землі», «в серці», «серцем», «серця». Жанр Громадянська лірика.Ідея : заклик до активного суспільно- політичного життя, утвердження необхідності допомагати своїй Вітчизні і рідному народові не словом,а ділом.
Но вскоре ударил мороз. И калина замерзла. А потом весной она уже не расцвела - засохла. Да какую она всё таки принесла жертву, для того чтобы порадовать нас своим зимним цветением! Мне её искренне жаль.