Коли мати дозволила Планетнику посадити квітку він дуже зрадів,він доглядав за нею.і оберігав навіть від самого себе,але коли насунувся чорний - пречорний бугай і почав сипати дощ і град він не зміг зберегти свою квітку.І тоді він вперше подужав і переміг бугая .мені здається що символічне значення квітки полягає в тому.що через її хлопчик почав ще більше любити і оберігати природу.
За́хідна Украї́на — дещо неоднозначний термін, який вживається для означення ряду історичних українських земель, а самеБуковини, Волині, Галичини, Поділля, Закарпаття, а також Західного Полісся. В контексті історії України XX ст. найчастіше вживається для означення територій приєднаних Радянським Союзом до УРСРна початку другої світової війни та після її закінчення (за винятком тодішньої Ізмаїльської області), а також суміжних з ними територій. В різні часи під даний термін підпадали різні території України.
Безсумнівно прагнення поета наблизити стиль казки до російського фольклору та просторечию.Пушкін ввів в неї народні епітети (красна дівиця, молодці чесні, глухомань лісова, зелене вино, али губки, білі руки, червоно сонце), різноманітні повтори (шлях-дорога, чекає-пожде, в’ється хуртовина, жити та поживати, немає як немає ), фразеологізми (всім взяла, бог з тобою, йдуть за днями дні, не зійти живої мені з місця, в очі йому сміється), слова в ласкавою формі:Посадили в куточок, Підносили пиріжок …А в окремих місцях видна досвідчена рука художника. Наприклад, поетичний образ золоте яблучко він розгорнув у виразну картинку; в ній відчувається натюрморт:Воно, Соку стиглого повно, Так свіжо і так духмяно, Так рум’яно-золотисто, Ніби медом налилося! Видні насіння наскрізь.Отримане від мачухи яблучко так само підступно і оманливе у своїй привабливості, як і вона сама. Емоційно багата, глибоко лірична, іронічна і наповнена драматизмом, казка розвивається по канві авторських інтонацій, які відображають пушкінську «гру» в казкаря.Автор ніби встає на рівень уявлень народного виконавця з його моральними оцінками. Царівна-сирота – це ідеальна, з селянської точки зору, дівчина. Вона білолицю, чорноброва і разом з тим наділена цілим кодексом позитивних моральних якостей: вподоби лагідного такого, від зеленого вина відрікається вона. Царівна подає хліб убогою, пестить нежною рукою Соколко. Підкреслюється її працьовитість. Красуня мачуха горда, ломліва, норовлива і ревнива. Жорстока володарка, вона загрожує сінної дівчині страшної стратою – рогаткою.«Підлаштовуючись» під народного виконавця, в іронічних інтонаціях автор роздвоюється, його «маска» відкривається. Доброзичлива іронія непомітно вплітається в загальний святковий тон: Але як бути? І він був грішний …; Брати мовчки постояли Та в потилиці почухали … Такі інтонації можливі й у народного казкаря. Але от іронія зачіпає романтичний літературний метод – і це вже тільки пушкінський голос.Сцену, рісующую Єлисея в печері перед труною мертвої нареченої, можна розглядати як пародіювання романтичних пристрастей. У фольклорній казці ця зустріч відбувається аж ніяк не в такій «екзотичної» обстановці і, крім того, завжди дається побутове пояснення пожвавлення царівни: з неї знімають предмет, від якого вона померла (сорочку, кільце), або ж у неї з рота випадає шматок отруєного яблука. У Пушкіна наречена оживає від бурхливих почуттів нареченого:І про труну нареченої милої Він вдарився усією силою. Труну розбився. Діва раптом Ожила … Можна вловити приховану іронію і в контрастах емоційного стану героїв: І постає вона з гробу … Ах! .. І заридали обидва. І поруч з цим: І, розмовляючи приємно, У шлях пускаються назад …У стилі казок-поем виявляються і не пародійні романтичні елементи. Вони є і в «Казці про мертву царівну …», що запобігає спрощене сприйняття високого, ідеального змісту: у смутку душевної; у темряві сумної; «Раптом згасла, жертвою злобі, На землі твоя краса, Дух твій візьмуть небеса».«Нефольклорную» авторську позицію висловлює і драматизм, який можна вловити між рядків. В образ бездушною красуні мачухи увійшов холодний «століття-торгаш» зі своїм всеподавляющей егоїстичним началом. Царице хочеться бути на світі всіх миліше – що теж у своєму роді «ідея наполеонизма». Ще більш виразно вона прозвучала в одночасно створювалася «Казці про рибака і рибку» (образ баби). Втрата моральних начал перед страшною ходою «залізного віку» – важлива тема творчості Пушкіна 30-х рр. У його казках зіткнення добра і зла не могло пройти повз сучасного історичного заломлення, що не увібрати дух свого часу.Але все ж провідним орієнтиром у позиції автора є традиційне народне свідомість. У казці панує атмосфера ідеальної російської селянської етики: цариця чекає чоловіка біля вікна і дивиться в поле; молода царівна дружно живе з богатирями:Їм вона не перечить, Чи не суперечать їй вони.Богатирі дотримуються народний звичай гостинності, що виражається у фольклорній «формулою викликання», відомої у різних сюжетах російських казок. Пушкін чув її в Михайлівському варіанті і творчо переробив.
