Відповідь:
Тобто, чим займалися ?
Валя - це дівчинка, яка жила і навчалася у Києві, з хлопцями вона познайомилася, коли разом з іншими юннатами приїхала у Васюківку подивитися на глобулус. Валя займається танцями і мріє стати балериною. Її друг Ігор каже про Вальку "вона хороший хлопець".
Будка (бо у Вас пише Брудна) - це звичайний хуліганистий київський хлопчисько. Справжнє його ім"я Толик. Таке дивне прізвисько молодший брат Вальки пояснює так: - То його по-вуличному так. Бачили, яка в нього пика? Справжня будка. Будку всі у дворі бояться, але Ява і Павлуша дають йому відкоша. Пізніше, під час нічних пригод у київських печерах, хлопці зрозуміли, що Будка не такий вже й поганий і зуміли потоваришувати з ним.
дід Салимон - судячи з усього, місцевий гуморист та дуже гострий на язик. Він баштанник. цитата: "Він колись, як служив у армії, грав у духовому оркестрі. На найбільшій трубі, що зветься бас-гелікон. Вона й зараз лежить у нього на горищі, схожа на великанського равлика. На свята, коли дід Салимон хильне "по третій", він іноді дає концерт — бубукає у свою трубу".
Ганна Гребенюк - однокласниця Яви і Павлуші. Ганя і Павлуша симпатизують один одному. У вільний час дівчинка займається у художньому гуртку, більш того, вона староста цього гуртка.
Яришка - молодша сестричка Яви. Вона лише пішла до першого класу. Дівчинка дуже жвава, непосидюча і така, що не дасть себе образити. Вона не вимовляє літеру "р". Яву вона називає "загаза чогтова", а інколи здається, що він її навіть трішки боїться.
Антончик Мацієвський - однокласник Яви і Павлуші. З ним до четвертого класу дружив Павлуша, бо у Антончика в саду було багато малини і він пригощав нею Павлушу. З2ясувалося, що товариш з Антончика кепський. У цьому була можливість переконатися як Павлуші (під час гри у фараона на баштані), так і Яві ( історія з привидом на Горбушовій могилі). Одним словом, про нього Ява сказав: "Філософ-теоретик! Антончик Мацієвський, дрефло і нікчема".
Старший лейтенант Реваз Пайчадзе закоханий у вчительку Галину Сидорівну. Вони понад рік таємно зустрічалися, але вчителька відмовлялася виходити за нього заміж, вважаючи, що це буде непедагогічно. Він мудрий, справедливий, сміливий, мужній. Саме він урятував з затопленої хати маленького хлопчика. Його люблять і поважають підлеглі солдати. Ява так каже про нього: "... командував він солдатами по хлоп'ячому просто, без начальницького тону, і я подумав, що як мені коли-небудь у житті доведеться командувати, я буду командувати саме отак".
Пояснення:
Відповідь:
У творі немає опису донецького базару. Є опис базару рідного містечка чи станції Климка. І цей опис як згадка хлопця про довоєнне мирне життя. А тому різко контрастує з описом базару у Словʼянську під час війни.
Для Климка базар у рідному містечку – це в першу чергу згадка про діда Бочонка, який працював аптекарем і «цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару..». І базаром цим дід Бочонок любив прогулюватися не заради торгу, тому що він «ніколи не купував, а лише весело перемовлявся з базаровими і реготав басом..». А сам Климко «біжачи вранці до школи повз базар,… частенько завертав у ряди заради того, щоб походити хвостиком за Бочонком і послухати оті його таємничі слова…». І у памʼяті хлопця базар закарбувався «гомінким« і « велелюдним».
Зовсім іншим постає перед ним базар у Словʼянську. «Він починався старцями, що густо сиділи й стояли попід вицвілим зеленим парканом. Були тут зрячі й сліпі, безногі, безрукі, старі й молоді.. За сірими, вицвілими на сонці прилавками сиділи і стояли жінки і дідусі й неголосно, сторожко озираючись на всі боки, при до своїх товарів….Люди торгувалися не весело, як було до війни, а з якоюсь похмурою настирливістю, наче бороли один одного і ніяк не могли побороти». Коли ж базарні ряди скінчилися, то далі йшло «засмічене токовисько, а за ним, коло магазинів з потрощеними вітринами, стояли люди з тачками». І базар цей був не веселий, тому що саме на базарі проводили облави на молодь. «В рядах принишкли, і від цієї тиші, що настала враз, одрубом, на майдані зробилося моторошно-похмуро… поповзло не знайоме Климкові слово: "Облава!.. Облава!.." Сіра людська хвиля з розпачливим криком накотилася на паркан…».
Пояснення: