На наступний день все починалося як завжди.Олесь пішов до школи,але на цей раз оминаючи усіх,кого не зустріне.Коли почалися уроки,він все ще сидів не звератючи ні на кого уваги,але вже після першої перерви бігав коридорами разом з своїми однолітками.На наступний день у Олеся третім уроком було малювання.Він підійшов до вчительки та несміливо потягнув їй малюнок. -Що це,Олесю?,- запитала Матильда Петрівна. -Горщечок..,- ледь чутно відповів він. На цей раз вчительці сподобався малюнок и вона виправила оцінку. Коли Олесь йшов додому,деякі діти посміювалися з нього,але він не звертав на них ніякої уваги. Пройшли роки,маленкий "дивак" виріс.Закінчив школу на четвірки,але далі вчитися не пішов,адже він вважав,що якщо він залишиться у селі,то освіта йому буде нідочого.Так і сталося.У нього з"явилася чудова родина:донечка Маруся та жінка Олена. Я не писатель,но вот таким вот образом могу.Надеюсь,прокатит:)Ну а дальше можно какое-то предложение в конец добавить.
Мокій : "юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима.", "він кругом український", "він у дядька Тараса вдався". Мина : "Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гУ л яти - Мазайло! За репетитора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання відмовлялися - Мазайло!" Дядько Тарас : "Там такий, що в нього кури по-українському говорять." Тьотя Мотя : вважає себе "руською", а укаїнську мову "австріяцькою вигадкою". "Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной". Лина Мазайло : "Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова," Уля : "У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст."
На сонці тепло а біля матері добре
Хто вранці плаче той ввечері сміється
У лісі вовки виють а на печі страшно