кіноповість о. довженка «україна в огні» — неприхована правда про початок другої світової війни. пишучи цей твір, письменник виявив непритаманну радянським митцям того часу правдивість і безкомпромісність. тому його кіноповість пролунала, немов вибух, і вперше в радянській літературі піддала
сумніву безгрішність соціалізму сталіна.
олександр довженко глибоко і сильно любив свій народ, тому, можливо, і вирішив зобразити один з найтрагічніших періодів української історії, причому зробив це з нищівною правдивістю. і як же було не хвилюватися, коли за перші два-три місяці
війни уся україна опинилася під чоботом фашистських загарбників. у це важко було повірити, це було неможливо осягнути розумом.
если я тебе , отметь мой ответ как лучший! !
почнемо не зі смерті, а з народження, що припало на 23 березня. рік значення не мав, тому що не він, а саме число визначає вибір імені при хрещенні.
з цього все і почалося. скільки не гортали календар — поблизу жодного нормального імені не виявилося. доля обділила башмачкіна з дня
появи на світ, не подарувавши нічого, що б особисто йому належало. ім'я — батька. прізвище — батька. нікому не дано було знати, що акакій акакійович виявиться останньою, тупиковою гілкою свого фамільного древа. але це було вже запрограмоване: адже не даремно після хрещення "він заплакав і зробив
таку гримасу, наче передчував, що буде титулярним радником".
акакій акакійович — жертва цієї нерівної боротьби. але він ще й жертва власного характеру, точніше, безхарактерності. він дозволив собі бути жалюгідним. він працював над каліграфією, але не працював над собою і цим убивав себе
щодня протягом багатьох років.
гоголь співчуває своєму герою, вболіває за нього. але ж і сама людина, незважаючи на свою маленьку посаду, не повинна бути маленькою. він повинен завжди залишатися людиною.
если я тебе , отметь мой ответ как лучший! !
Білоруський письменник М. Богданович у статті, написаній до сторіччя з дня народження поета, писав: "...Це письменник, якому судилася величезна роль стати символом культурної цінності цілого народу, уособленням усієї його духовної сутності". В одному з листів наприкінці життя (1859 р.) Т.Шевченко писав: "Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу...". І сам же він своєю творчістю вивів свій народ у число непересічних за таланом і талантом.
Тарас Шевченко − символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.
Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.
Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.